12 жовтня світ відзначає День хоспісної і паліативної допомоги. Зменшити страждання безнадійно хворим в останні хвилини їх життя, допомогти їм з гідністю завершити земний шлях вперше спробували в Лондоні у тисяча дев'ятсот шістдесят сьомому році. Так з'явився перший хоспіс – заклад, що не є лікарнею чи будинком для людей похилого віку. У хоспіс потрапляють люди різного віку, чиє земне життя завершується у важкій хворобі. У хоспісі за ними доглядають, розраджують, допомагають психологічно, юридично і духовно, а ще – виконують останнє бажання. Перші українські хоспіси з'явились у 1996 році. Сьогодні вони є у кожній області, крім нашої. 6 ліжок у лікарні швидкої допомоги і недостатнє їх фінансування – усе, чим може похвалитись Тернопільщина на шляху до прояву гуманності.
За статистикою, 10% людей помирають раптово. 90 живуть в очікуванні смерті. Найтрагічніші, зазвичай, – останні дні життя. Вони важкі не лише для того, хто помирає, але і для тих, хто доглядає за хворими. Вчасне знеболення, чиста постіль, тепла їжа і моральна підтримка – таке гарантують у хоспісах. А те, що потенційних пацієнтів таких закладів у нашій області чимало – говорять цифри. 64 безнадійно хворих із обласного центру скористались хоспісними ліжками у лікарні швидкої допомоги Тернополя торік. Мешканцям із районів довелось відмовити.
Лариса Матюк, головний спеціаліст – терапевт головного управління охорони здоров'я Тернопільської ОДА: "Якщо брати людей хворих в стадії термінальній онкозахворювань, тих, що страждають на туберкульоз та СНІД, то щороку потребують хоспісної допомоги близько двох з половиною тисяч таких хворих".
Більшість із тих, хто ініціює створення хоспісної допомоги в нашій області, побували на стажуванні в Америці, Канаді і Європі. Розповідають: заклади за кордоном прижилися і виправдовують себе. Участь в їх утриманні бере не лише держава, але і меценати та родичі хворих. Добре розвинуте волонтерство.
Андрій Паламарчук, голова регіональної організації "Ліга сприяння паліативної та хоспісної допомоги": "За мету спільно із департаментом охорони здоров'я, спільно із органами влади ми ставимо відкриття хоспісу – закладу допомоги інкурабельним хворим із невиліковними захворюваннями на теренах нашої області".
Лідія Чайковська, заступник директора департаменту охорони здоров'я Тернопільської ОДА: "Збудувати хоспіс ми не зможемо. Ми вирішили піти іншим шляхом – як організатори охорони здоров'я напрацьовуємо реорганізацію тих лікувальних закладів, які ми маємо на сьогоднішній день. \ І от власне на базі тих закладів будемо створювати хоспіси".
До справи створення хоспісів активно долучається церква, а напередодні Дня хоспісної і паліатиивної допомоги комісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я звертається до духовенства, монаших згромаджень, вірних УГКЦ та всіх людей доброї волі, щоб у цей день згадати у молитвах хворих і немічних.
Отець Андрій Желіско, голова комісії душпастирства охорони здоров'я Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ: "Церква підтримує таку ідею, бо то є дуже потрібна і милосердна річ по відношенню до тих, хто є на останній стадії свого життя. Бачити людину як одне цілісне – то є позиція церкви. Фізіологічна, психологічна і духовна складова кожної людини. Мусимо це бачити цілісно. З медичними працівниками, соціальними і нашими людині легше сприйняти істину".
Священики переконані: про свою невиліковну недугу хворий має знати, щоб гідно підготуватись до життя вічного. Для живих і здорових створення хоспісів і сприяння їх діяльності – іспит на гуманність.