Україна. Перезавантаження. ПАТРІОТИЗМ. 14.05.15

Багато років поспіль українцям у різний спосіб говорять, що серед факторів, які розділяють націю – різна історія та різні герої. Західна Україна – це бандерівці, а Східна Україна – це антифашисти. У нас різні герої, різні антигерої і ми ніколи не порозуміємось.

Де тут правда, а де штучно створені стереотипи? Кого українці сьогодні називають героями.? Що сьогодні означає бути патріотом України? Чи героїзм та патріотизм роз’єднує націю? Чи може мати наша держава єдиних героїв, якими будуть пишатись та яких будуть намагатись наслідувати мешканці різних регіонів України? «Україна. Перезавантаження».

Підбірка цитат про сім’ю

8Spaph8vafk-Сім’я – це те первинне середовище, де людина повинна вчитися творити добро. Василь Олександрович Сухомлинський

-Моя сім’я – це моя сила і моя слабкість. Айшварія Рай Баччан

-Ніякі проблеми не страшні, якщо вдома тебе чекають люблячі люди. Шахрукх Кхан

-Прекрасна сім’я – це не “ідеальна пара”, це двоє зовсім не ідеальних людей, які вчаться радіти тому, що вони різні. Д. Мейрер

-Хороша сім’я та, в якій чоловік і дружина вдень забувають, що вони коханці, а вночі – про те, що вони подружжя. Жан Ростан

JD864U6b9c8-Сім’я – ось що найважливіше, ось що змушує битися моє серце. Філіппа Грегорі

-Щасливий той, хто щасливий вдома. Лев Миколайович Толстой

-Сім’я – це найважливіше, що є у світі. Якщо у вас немає сім’ї, вважайте, що у вас немає нічого. Сім’я – це найміцніші узи всього вашого життя. Джонні Депп

-Краща школа дисципліни це сім’я. Семюел Смайлс

-Сім’я замінює все. Тому перш, ніж її завести, варто подумати, що тобі важливіше: все або сім’я. Фаїна Георгіївна Раневська

Сьогодні.Міжнародний день сім’ї.

298cd619824d1d7ce1db1ccce6c1b362У 1989 році Асамблея ООН проголосила 1994 рік Міжнародним роком сім’ї. Мета — поглиблення розуміння питань родини, об’єднання можливостей різних країн для вирішення всіх найсерйозніших питань, пов’язаних із сім’єю. Запровадження свята було викликано стурбованістю світової спільноти сучасним становищем родини та її значенням у процесі виховання покоління, що підростає.

Отже, 20 вересня 1993 року відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН було запроваджено Міжнародний день сім’ї, який відзначається щороку 15 травня. На думку Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї — єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

Сім’я як основний елемент суспільства була і залишається берегинею людських цінностей, культури та 96dd34a3c60833515bcc999f33631e82історичної спадкоємності поколінь, чинником стабільності і розвитку. Завдяки сім’ї міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу.

У всі часи за відношенням держави, а також за становищем родини в суспільстві судили про розвиток країни. Це тому, що щасливий союз сім’ї і держави — необхідна запорука процвітання і добробуту її громадян.

З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона є джерелом любові, поваги, солідарності та прихильності, то, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина.

Український центр оцінювання якості врахував суперечності у тестах

vlcsnap-2015-05-14-17h46m00s74Український центр оцінювання якості освіти пішов на зустріч абітурієнтам. Три з п’яти суперечливих запитань тесту з української мови і літератури оцінили в один бал для всіх абітурієнтів незалежно від обраного варіанту. Ще два запитання оцінили по два бали лише за правильну відповідь. Нагадаємо, після ЗНО з української мови розгорівся скандал. Учасники вказували, що запитання до тексту мали спірний характер. Невдоволення викликали п’ять завдань №29-33, які стосувалися фрагменту з твору сучасної української письменниці Галини Пагутяк “Потрапити в сад”. Читати далі

Склади Логістичного центру допомоги бійцям АТО – порожні

vlcsnap-2015-05-13-14h59m57s178Волонтери б’ють на сполох. Склади Логістичного складу допомоги бійцям АТО порожні. Всі запаси вичерпалися, немає кави, чаю та інших необхідних продуктів, амуніції. Те, що в країні оголосили перемир’я, не означає, що бійцям нічого не потрібно, кажуть волонтери і просять продовжувати допомагати. Читати далі

Першу антикомуністичну партію в Україні створили 25 років тому

vlcsnap-2015-05-12-16h37m39s70Першу антикомуністичну партію в Україні створили 25 років тому. З’явилася вона у 1990 році на з’їзді Української Гельсінської спілки й отримала назву Українська Республіканська партія. 25-річний ювілей відзначила і Тернопільська філія УРП. Читати далі

Сьогодні.Всесвітній день медичних сестер

p_29451_1_gallerybig 12 травня відзначається Всесвітній день медичної сестри. Хоча фактично святу вже більше ста років, офіційно воно було засновано тільки в 1971 році.
День медичної сестри відзначається з моменту об’єднання сестер милосердя з 141 країни в професійну громадську організацію – міжнародну раду медичних сестер.
Вперше служба сестер милосердя була організована під час Кримської війни англійкою Флоренс Найнтінгейл (12.05.1820 – 13.8.1910). Всесвітній день медичних сестер за рішенням Міжнародної організації Червоного хреста є саме в її честь, в день її народження – 12 травня. Тоді й сформувався стійкий стереотип: медсестра – це санітарка, яка виносить з поля бою поранених або стоїть біля операційного столу.

Українці сьогодні святкують День матері

mamaДень матері святкують українці сьогодні, 10 травня. У багатьох країнах світу відзначають це свято 13 травня. В Україні ж – в другу неділю травня.  Читати далі

Білоруські таксисти. Блог Юрія Матевощука

matewoІснує таке повір’я: якщо ти приїжджаєш до міста, в якому ніколи не бував до цього, нікого не знаєш і не володієш жодною інформацією про те, що в тому місті відбувається – йди в перукарню і за годину-дві ти знатимеш усі чутки та усіх головних дійових осіб, котрі «відзначились» у цій місцині.

Але мені здається, що в наш час знайшовся більш дієвий і простіший спосіб бути в курсі якщо не всіх, то багатьох подій. І зачіску змінювати часто не потрібно. Не скажу, що я є якимось розмовним маніяком, але поговорити я люблю, звичайно, якщо розмова клеїться і співрозмовнику то навзаєм. Так от. Особливо цікаво розмовляти з таксистами.  Ясно, що серед них бувають і зовсім неговіркі, і тоді ми весь маршрут проїжджаємо мовчки втупившись в дорогу. Та зазвичай все відбувається навпаки – і ми за тих хвилин десять-п’ятнадцять можемо говорити геть про все: політику, музику, футбол, аварії, погані дороги, темношкірих студентів і т.д.

Цікаво те, що в кожному місті, де я користувався таксі, можна зробити висновок, що всі таксисти (як і водії маршруток, до речі) мають, звичайно, професійно спільні риси, але їх завжди дещо відрізняє – залежить від місцезнаходження, їхнього авта, музики чи радіо, які вони слухають, політичних вподобань та ін. Зовсім по-іншому, було поспілкуватися з таксистами з так званого «ближнього» білоруського зарубіжжя.

В Білорусь ми поїхали з Юрком на запрошення «Союзу незалежних білоруських письменників» виступити на фестивалі «Вершы на асфальце» в Мінську. Їхали ми кількома автобусами: з Тернополя до Луцька, потім до Ковеля, звідти у Брест, а з Бреста у Мінськ – це і дешевше і якусь контрабанду перевезти можна, а в нашому випадку – це алкоголь і книжки – наче у класика: «красиве і корисне».

В Бресті скористатися таксі, на жаль, не вдалося, тому і писати про брестських таксистів нічого. Загалом, красиве місто: ідеальна чистота (як в усій Білорусі), спокій, та багато міліціонерів – стабільність, одним словом. Як і було домовлено, у Бресті ми зустрілись із нашими знайомими письменниками, з якими вже разом мали вирушати до Мінська. Ми хотіли поїхати подивитися на славнозвісну брестську фортецю (не знаю як перекласти «крепость», тому нехай буде «фортеця»), але прогулявшись центром міста і знайшовши магазин, де продавалось «пладова-ягаднае», зрозуміли, що часу в нас небагато, тому вирішили повернулись до квартири і скуштувати цей прекрасний, відомий ще за «совка» своїм смаком і доступною, невеликою ціною напій.

До речі, коли ми виходили з магазину,  один чоловік, будучи на підпитку, запитав, чи не має хто з нас закурити – ми відповіли, що так, вгощайтесь, це мовляв, ще з України цигарки – на що він відповів – «То я ними можу отруїтись?!».

У Мінську ми були три дні, скільки і тривав фестиваль. Вдень користувалися громадським транспортом – ввечері-вночі, відповідно викликали таксі, щоб повернутися з фестивалю до квартири, в якій ми тимчасово мешкали. Ми завжди їхали невеликими групами, але я кожного разу сідав в авто на місце біля водія, щоб при можливості потеревенити.

Першого таксиста звали Сергій. Коли ми сіли в авто, він відразу врубав дискотечну музику і говорив, що ми будемо їхати, як в дискоклубі. Коли я йому пояснив, що нам не зовсім така музика подобається, він відразу її стишив(а може через мою українську мову) і почав розпитувати хто ми і звідки. Я зі стриманою ґречністю почав говорити, який у них порядок – він відразу підхопив цю хвилю і випалив: «Та ясно, чувак, в нас тут порядок, в нас тут все дуже добре, про нас дбають.

От я був кілька разів закордоном: Англія, Шрі-Ланка – так шо я тобі скажу – вдома краще. Тут наші спецслужби про мене знають все, от ми з тобою їдемо, а вони знають де я і завжди мені можуть помогти – порядок, чувак.  Я тому і повернувся. А у вас шо? Війна, корупція, хабарництво. Ти шо не чув, шо ваші політики на Кіпрі всьо викупили. Українські олігархи увесь Кіпр купили! От через вашу корупцію оце все і твориться. Вот так вот». Коли ми приїхали до місця призначення, він ще додав щось типу «удачі, пісатєлі!», і ми розплатились і вийшли з авта.

Другий таксист для мене був ніби в тумані. Ні, ніякого туману тоді у Мінську не було – просто другий день фестивалю видався надто прекрасним і алкогольним. Коли ми їхали, я довго перепитував, як же його звати, а він люб’язно посміхався і повторював, що його звати «Едвард». Таксист Едвард мені тоді здався схожим на грузинського півзахисника дніпропетровського Дніпра Джабу Канкаву – з короткою зачіскою і великою кількістю зубів у роті – ну так здавалося. Хоча насправді він був не грузином, а вірменином. Слухав в машині «шансон», але дуже тихо. Політикою ніколи не цікавився. А в Мінськ переїхав через велику любов до білоруської дівчини. Тому тут живе і працює.

Того ж дня ми ще раз викликали таксі. Бо з Едвардом, так склалися обставини, додому ми не доїхали, бо напросились у гості. Тому вже повертаючись з гостей нарешті до нашої квартири з таксистом ніхто не розмовляв і ніхто його не пам’ятає. Була 3 ночі і в радіоприймачі лунала пісня «Океану Ельзи» і ми всі в пів голосу підспівували.

Третього дня фестивалю, після офіційної частини ми їхали в гості до наших білоруських друзів-письменників, аби відсвяткувати вдало проведений фестиваль.

Четвертий таксист відразу усім не сподобався. Ми могли йому пробачити те, що він почувши по радіо Стаса Міхайлова увімкнув звук на повну, могли йому пробачити те, що він нас возив колами і щоразу пропонував додатково показати «достопрімєчятєльності» вночі, але коли він в нас запитав: «Рєбята, а чєво ви так нєнавідєтє рускіх?» – не те що не могли пробачити – ми не знали, що йому відповісти.

Тобто ми то знали, але були, м’яко кажучи, в шоці. Коли ми почали йому щось доводити, що мовляв не так «рускіх», як «окремих рускіх» – але десь на другій хвилині зрозуміли, що говорити щось дарма. Ми мовчки їхали решту маршруту.

Усі таксисти, з якими я спілкувався, розмовляли російською мовою. Не те, що мені було незручно – я відповідав українською, і лише коли вони аж зовсім не розуміли, то перекладав. Усі таксисти спілкувалися російською – крім одного.

Вже коли ми з Юрком о третій ночі виїжджали з квартири на залізничний вокзал, щоб сісти у поїзд до Бреста, ми зустріли зовсім іншого таксиста. Спочатку він мовчав. Ми ж з Юрком, як завжди, говорили про плани, про фестиваль і про все на світі – і коли таксист почув українську, то вклинився у розмову. Він говорив чистою білоруською. І не було жодного враження, що ми говоримо різними мовами. Перше, що він спитав: «розкажіть, як у вас, в Україні, розкажіть правду». Здавалось, ми говорили вічність, і зміст тої розмови не варто передавати – лише одне: наостанок він побажав нам удачі і міцного духу, щоб ми трималися, мовляв, «справжніх» білорусів набагато більше і що вони підтримують Україну, і що вони також хочуть змін, лише вони підуть дещо «іншим» шляхом.

 

“Акценти” із Андрієм Новаком. Як розвинути українську економіку? 07.05.15

Гість “Акцентів” 7 травня – голова Комітету економістів України Андрій Новак. Чи збідніли українці через війну, чому бюджет не збагачують за рахунок багатіїв, чи є економічне пояснення зростанню тарифів і багато іншого – дивіться у програмі.

128 queries in 0,449 seconds.