Головна ctrichka “Право на колір” – відповідь “Кривавої художниці” на російську пропаганду

“Право на колір” – відповідь “Кривавої художниці” на російську пропаганду

8

vlcsnap-2015-12-24-17h09m45s728Сьогодні в Державному архіві Тернопільської області День відкритих дверей. Там відзначають  – День працівників архівних установ. Архіви досить часто називають закладами між минулим і майбутнім. Сьогодні там відкрили сучасну виставку, яка є суттєвою відповіддю на російську пропаганду –  “Право на колір”.

Святкування Дня працівників архівних установ в державному архіві області розпочали з відкриття виставки, яка є суттєвою відповіддю на російську пропаганду “Право на колір”. Презентують її вперше в Україні. Її автор – Asta Legios, відома також як “Кривава Художниця”. За нею полюють сепаратисти. Відтак, розповів про виставку громадський діяч Володимир Ханас. Вибір кольорів для портретів автор у листі пояснила так:

– Ідея – хочете Криваву Хунту? Отож-бо тримайте – гіпертрофовану – з іклами та червоними очима – їжте, не обляпайтесь. Увесь цімес був у тому, що портрети “Кривавої Хунти” подаються саме у червоно-чорних кольорах , то ще й у фірмових історичних кольорах. Жовто-блакитні Савченко та Сєнцов – бо вони Українці, Сєнцов взагалі за це 20 років життя віддасть у тюрмі. Знаємо, що розвалиться там, в Росії, усе раніше чи пізніше, проте – він віддає роки життя. А Надія – уособлення Української Жінки-воїна – тому як інакше, як не на жовто-блакитному тлі.

На виставці є портрет Тернопільської волонтерки Лілі Мусіхіної. Її ім’я часто фігурує на сайтах сепаратистів як хохловолонтер, яка знущається над українськими дітьми.

– Компанія гарна, де мій портрет висить. Дякую автору. Ми продовжуємо працювати, боротьба триває на всіх фронтах, як на Сході так і тут. Права наших хлопців, як мобілізованих, так і демобілізованих доводиться виборювати, вигризати. Деколи, повірте, це падає на жіночі плечі так багато, що не знаєш як собі з тим дати раду, як з тим всім жити, – говорить волонтер “Самооборони майдану Тернопільщини” Лілія Мусіхіна.

З нагоди свята, Тернопільських архівістів вітали українські військові, волонтери, громадськість. Працівники Державного архіву Тернопільської області активно долучаються до допомоги на Сході.

– Ми відвезли за рік більше ста маскувальних сіток на Схід. Але серед усіх найбільшою популярністю користуються сітки зроблені в моєму рідному архіві. Я дуже вдячний нашим мегамайстрам, які робили сітки великі на бронетехніку, на великі танки, які стояли в Пісках та в Станиці-Луганській і в Водяному. Загалом наші сітки можна впізнати кругом і на фотографіях, – каже волонтер групи “Схід і Захід єдині” Ігор Крочак.

Працівники Держархіву щодня виконують масштабну роботу щодо пошуку різноманітних документів, які полегшують життя наших земляків. Заклад, що допомагає людям. Так можна назвати архів. Але хто допоможе самому архіву? Нині тут роблять все для того, аби зберегти штат та колектив від скорочення. А ще з нетерпінням чекають переїзду у нове приміщення, яке обіцяють понад двадцять років.

– Новий архів будується з сьомого січня 1991 року. До сьогодні він ще непобудований. Цьогоріч виділено 5 мільйонів гривень. Я думаю, це дасть можливість завершити будівельні роботи, і ми очікуємо на наступний транш. Ми надіємося на підтримку голови адміністрації та групи народних депутатів. Перше, що нам потрібно, це не тільки будівельні роботи, а й відповідні стелажі, обладнання, воно на сьогодні досить дороге. Щоб створити підхід до документів і належні умови, – говорить директор Держархіву Тернопільської області Федір Полянський.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here