додому Головні Через війну довелось шукати прихистку вчетверте: історія тренера з Авдіївки

Через війну довелось шукати прихистку вчетверте: історія тренера з Авдіївки

720
Через війну довелось шукати прихистку вчетверте. Наша наступна історія про чемпіона України з тхеквондо та тренера Сергія Жуваку. Чоловік родом із Авдіївки. Ще в 2014 році через ворожу агресію росії Сергію разом із сім’єю довелося покинути рідну домівку та переїхати до Кіровоградської області. Через деякий час родина повернулася на рідну Донеччину. Та після 24 лютого залишатись там було небезпечно. Спакувавши все в одну валізу сім’я переїхала на Дніпропетровщину. Однак загроза не минула, а лінія фронту була надто близько, тому Сергій разом із дружиною та дітьми вирушив до Тернополя. Вже тут чоловік відкрив секцію з техквондо, продовжує тренувати дітей, будує плани та мрії. Як вдалося адаптуватися на новому місці – далі у сюжеті.

Тренування з тхеквондо відбувається в дитячій спортивній секції Сергія Жуваки. Спочатку чоловік показує техніку виконання вправ, а згодом пильно слідкує як їх відтворює малеча. Серед вихованців Серія є також його донька та син. Зізнається, тренування та спорт – справа його життя, хоч починати все з початку через війну доводилось чотири рази. Вперше сім’ї Сергія довелось шукати прихистку ще в 2014 році. Адже тоді рідну Авдіївку захопили російські війська.

Сергій Жувака, чемпіон України з тхеквондо, тренер, розповідає: “Було дуже-дуже важко. Тому що нічого було не ясно. Ніколи на наших територіях не відбувались такі події. Тому ніхто не розумів що трапилось, як це буде проходити, де свої, де чужі. Тому що на той час не було явного поділу на хто свої, хто не свої. Тобто там всі ходили в однаковій формі, з однаковими нашивками”.

Тоді сім’я Сергія переїхала до Кропивницького. Там чоловік продовжив тренувати дітей з тхеквондо, зібрав команду та виховав перших чемпіонів. Але через три роки родина вирішила повернутись на рідну Донеччину. Саме там їх і застала повномасштабна війна.

“В 14-ому році в нас народжувалась якраз під час бойових дій Юлія, тому ми виїжджали взагалі з 10-ти денною дитиною на руках. В Кропивницькому у нас народився Артем, другий син. Зараз ми виїжджали з двома дітьми в зиму, коли не працювали жодні АЗС. Багато людей просто замерзали на трасах і це було дійсно…якби не рятувальники, було б критично”.

Родина переїхала на Дніпропетровщину, але лінія фронту залишалась надто близько. Тож сім’я вирушила далі – до Тернополя. Саме тут з початку серпня Сергій знову продовжив тренувати дітей на базі фізкультурного диспансеру. Групу охочих вдалось зібрати доволі швидко – всього за два тижні.

Чоловік мріє започаткувати мережу олімпійського тхеквондо у Тернополі, аби вихованці мали змогу брати участь у змаганнях світового рівня. А також запрошує усіх охочих дітей спробувати себе у цьому виді спорту та знайти тут нових друзів.