Він більшу частину життя ходить не на власних ногах, та це жодного разу не погасило світло в очах чоловіка, а все тому, що щастя Василь шукає у дрібницях.
Василь Івасюк – звичайний мешканець села Білівці Борщівського району, звиклий до роботи. Розповідає: щоранку він наче створював себе заново. Без ноги було не просто. Це сталося, коли Василю стукнуло 18. В той день все було, як завжди. Працював на колгоспному полі, освоював трактор Т-74. Василь причіпляв плуг до трактора, за кермом був напарник, необережність якого обернулася для Василя справжньою трагедією.
