І на землі так сильно щось тримає
В обійми взявши, як малесеньке дитя,
І перемоги, певно, більшої немає,
Коли рятуєш ти чиєсь життя.
Рядки із вірша про Юрія Наливайчука. Вони вилились на папір, коли друга не стало, розповідає Володимир Базан, який служив разом з загиблим героєм. Він трагічно загинув, рячуючи життя своїм побратимам. Коли виїжджали ешелоном з Тернополя на Схід, усі мріяли, що згодом повернуться героями і, як сьогодні, з усіма почестями їх зустрічатиме оркестр, ділиться спогадами Володимир. Та не судилось.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Орденом “За мужність” посмертно нагородили захисника Володимира Єгоренка
– Йому дуже пасувала вишита сорочка, він непогано дивився з пультом біля телевізора, але він зробив свій вибір, який повинен робити кожен свідомий громадяник своєї держави, – пригадує побратим Юрія Наливайчука Володимир Базан.
Через вибір чоловіка і його бажання бути корисним Батьківщині, осиротіли діти, стала вдовою молода дружина, передчасно посивіла матір. Він не дожив двох місяців до свого тридцятивосьмиліття.
– Він ніколи не міг лишити нікого в біді. Та й він пішов так зо світа через друзів, бо рятував друзів. Він так не міг, щоб він. Він казав: як я не піду, мамо, то хто піде? То вони прийдуть до Тернополя і тут всіх перебють. А треба йти та й пішла дитина. Казав: мамо, я живучий, я вернуся, не плачте, я вернуся, я буду живий, – каже матір Юрія Наливайчука.
В память про Юрія Наливайчука на рідній школі героя, встановили і освятили меморіальну дошку. Вона має нагадувати молодому поколінню про обовязок перед людьми, які віддали життя за Україну, та спонукати жити гідно і совісно.
