На Тернопільщину привезли тіла загиблих воїнів. Юрій Коваль з Ланівців загинув поблизу Мар’їнки Донецької області від снайперської кулі. Боєць батальйону “Тернопіль” захищав Україну у складі 14-ї окремої механізованої бригади, був командиром відділення. Також привезли тіло солдата Думанського Михайла, мешканця Тернополя, який помер 19 лютого під час несення служби у зоні АТО. Юрія Коваля поховають на Лановеччині. Попрощатись з Михайлом Думанським можна буде в Будинку скорботи на вул. Микулинецькій. Похорони відбудуться завтра, 24 лютого, на Микулинецькому кладовищі. Щиро співчуваємо рідним і близьким. Вічна пам’ять та слава Героям.
Тернопільщина втратила двох бійців АТО. Тіло Михайла Думанського – стрільця-зенітника вісімдесят першої бригади зустріли двадцять третього лютого на Збаразькому КПП близько чотирнадцятої години. Мобілізований на службу минулого року, на сорок сьомому році він пішов із життя під час виконання службових обов’язків у Крематорську, 19 лютого 2016 року. Друзі та родичі згадували останні розмови з Михайлом, кажуть він був доброю людиною, дуже радів коли отримував листівки від дітей, на його очах виступали сльози.
– По житті він був дуже доброю людиною, веселою, таким живим, заводним. Завжди посміхався, завжди був оптимістом по житті, якби йому не було важко, завжди вірив що все буде добре. І всіх біля себе налаштовував на таке, що все буде добрів. Дуже цінував друзів, любив всіх. Дуже любив дітей, – розповідає подруга Михайла Думанського Наталія.
Юрій Коваль залишив двох неповнолітніх дітей і пішов воювати у зону АТО два роки тому. Його вбив снайпер після шести годинного бою, двадцятого лютого цього року у місті Мар’їнка Донецької області. Поховають героя у рідних Ланівцях. Побратими та друзі співчувають рідним, кажуть, Юрій Коваль був відповідальною і чесною людиною.
– Що про нього можна сказати? Тільки хороше або нічого. він показав себе хорошим бійцем, відповідальним, всі, впринципі, поставленні задачі, що ставили йому виші командири виконував ,був відповідальним. Що я можу сказати. Жалко що так сталося, така якась ця війна непонятна, – говорить перший командир Юрія Коваля Віталій Мовчко.
– Юра був командиром мого відділення, Юра був настоящим героєм а герої не вмирають. Вічна йому пам’ять і слава. З Юрою ми з самих старших, з учепки, з перших днів призову і до сих пір. Поїхавши додому відвідавши своїх рідних, пробувши, дві неділі навіть не побув, спідкала його така участь. Ворожа куля москалів наздогнала його, – каже боєць-зенітник Ігор Вовчук.
