Меморіальну дошку Віталію Лотоцькому відкрили на фасаді 22-ї школи Тернополя. Учасник АТО Віталій Лотоцький був бійцем 128-ї бригади, служив під Дебальцево. У боях був поранений, втратив ногу. Автомобіль із травмованими українськими бійцями розстріляли сепаратисти, Віталій загинув.
На подвір’ї 22-ї школи Тернополя – дружна шкільна родина. Ці малюки ніколи не знали Віталія Лотоцького, який теж навчався тут. Про бійця 128-ї бригади, який загинув на Сході та став героєм, їм нагадуватиме меморіальна дошка на шкільному фасаді.
– 29 років тому я його привела під стіни цієї школи маленьким. Дякуючи вчительському колективу, вчителям, діятм, а потім він пішов в армію,а потім в інститут. І де би він не працював, він завжди старався бути гідним сином своєї України. Не зважаючи на те, що я була у нього одна. Залишивши маленьку донечку, 11 років, і я залишилася, – пригадує мама Віталія Лотоцького Галина Станіславівна.
В стінах цієї школи, каже Галина Станіславівна, її Віталіка виховали патріотом України, навчили бути чесним, справедливим та працьовитим. Не задумуючись, коли покликали, він пішов в армію, служив миротворцем в Іраку. А коли в Україні оголосили мобілізацію – став на захист своєї батьківщини.
– А тепер, коли його позвали, він знову пішов. Не дивлячись на те, як я його не просила, і всі просили. Але він сказав: мамо, хто як не я.
Для волонетра Василя Конька Віталій Лотоцький став побратимом.
– Я йому вдячний, я винен йому. Тут дуже багато маленьких дітей. Але ця людина спасла мені і моєму побратиму життя. Прикриваючи БМП, він вивів нашу волонтерську групу з-під обстрілу.
Віталій не мав би загинути. Він був поранений, та все ж мав шанс на життя.
– Прикриваючи собою свій підрозділ на блокпосту Балу, знищивши ворожий танк, він був тяжко поранений. Його привезли на поляну – це дислокація 128-ї бригади перед Дебальцево, де він був прооперований, втративши ліву ногу. Здавалось би все, додому, до рідних. Але ні. Ворожі кулі настигли його, коли його везли пораненого в місто Артьомовск.
– Колись настане той час, коли відкриються карти і ми взнаємо, як ця війна розпочалася, чому був цей Дебальцівський котел, і як загинув наш Віталік. Особливо я б хотіла знати, хто віддав наказ стріляти в поранених бійців, які їхали в машині. Я хочу сказати, коли ви йдете ранком в школу, щоб ви пам’ятали, що є люди, які.. що хтось віддав життя. І щоб ви були достойні. Тому що Віталік був такий самий як ви, – говорить родичка Віталія Лотоцького Наталя.
– Тепер на його подвигах, на його прикладі будуть вчитися любові до держави сьогоднішні учні і прийджешні покоління. Вся громада міста Тернополя висловлює слова вдячності матері Віталія. рішенням сесії міської ради Віталій Лотоцький, як і решта тернопільських хлопців, які загинули в зоні АТО, отримали звання “Почесний мешканець міста Тернопіль”, – каже міський голова Тернополя Сергій Надал.
