Жінка доглядає за покинутими могилами. Попри це роботу свою любить. Як і незмінний засіб пересування. Це тепер нею захоплюються. Колись, пригадує, насміхались.
Ольга Звенигородська, голова Асоціації велосипедистів Тернополя: "З 2008 року я вже точно сіла на велосипед. Це був такий давній, йому було вже 13 років. Він був важкий, я ним тарабанила, всі сміялися".
З дитинства – велосипеди сусідські, тепер – свій власний. Він допомагає їй всюди встигати, вона старанно за ним доглядає і навіть самотужки ремонтує. На двоколісному щодня проїжджає десятки кілометрів. Жартує, якщо знаходиться не вдома, то обов'язково на велосипеді. Спортивне захоплення позбавило пані Олю задушливих маршруток і подарувало крила. Тепер подорожує переважно на велосипеді. Це, каже, цікаво, весело і значно дешевше.
Ольга Звенигородська, голова Асоціації велосипедистів Тернополя: "Найдалі – це до Києва, 1200 кілометрів туди і назад. Влітку був Крим, 500 км в загальному велосипедами ми проїхали. А потім восени, 10 вересня, я поїхала вже до Польщі. Це вже "а чи не замахнутись нам?"
Життя на велосипеді спрощує гардероб, проте зовсім не заважає бути жінкою.
Ольга Звенигородська, голова Асоціації велосипедистів Тернополя: "Можна і в платті, можна і на каблуках. Вже починаєш з роками дивитися, а чого обов'язково в спортивному костюмі. Велопарад показав, що можна спокійно їздити і в платті. З початком весни я почала так конкретно їздити на каблуках".
До жінок на дорозі чоловіки навіть уважніші. Хоча водії різні бувають. Визнання Ольга Звенигородська отримала і серед чоловіків-однодумців. Цьогоріч її обрали головою Асоціації велосипедистів Тернополя. Хотілося б лише, каже жінка, щоб і коханий чоловік на велосипед пересів. Бо життя без обох тепер не уявляє.
