додому духовність “Зарваниця. Духовний Марійський центр”, – фільм із такою назвою побачив світ

“Зарваниця. Духовний Марійський центр”, – фільм із такою назвою побачив світ

461

 

"Зарваниця. Духовний Марійський центр", – фільм із такою назвою побачив світ. Ще у 2003 році Апостольський Престол у Римі зарахував Зарваницю до 20 найвідоміших Марійських Духовних центрів Європи, проте знають сьогодні про святиню у світі і в Україні, зокрема, небагато. Ініціатори із мультимедійної студії "Свічадо" взялися виправити ситуацію – розповісти про  Зарваницю якнайбільшій кількості людей, через свідчення десятків прочан дати іншим надію.

Ініціатор створення фільму Оксана Небесна зізнається, що ідея з'явилась ще у дев'яностих. Лише за дванадцять років виношене і виплекане дитя побачило світ.

Оксана Небесна, ініціатор створення фільму "Зарваниця. Духовний Марійських центр": "Видно Богові угодно, щоб минув деякий час, щоб Павло Сковронський закінчив школу, він теж ходив щоліта до Зарваниці ( ми по кілька разів ходили до Зарваниці), вивчився у Римі, Іван набрався досвіду у Києві і склалися так обставини, що ми нарешті свою мрію зреалізували. Першим, до кого ми звернулись за допомогою, був Олег Герман".

Олег Герман на білому аркуші паперу вивів лінію.

Олег Герман, співавтор фільму: "Ми дійшли до висновку, що це дорога, по якій будуть йти. І ми поводирем на цій дорозі обрали владику. Він свою оповіддю, своїм голосом, своїми емоціями, почуттями повинен був супроводжувати. І тут народжувалися епізоди".

Кир Василій Семенюк, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський УГКЦ: "В часи підпілля мене митрополит Стернюк Володимир післав мене туди, тому, що зверталися до нього, що багато людей, які є греко-католики, не мають де висповідатися і приїжджають у Зарваницю, щоб задовільнити свої духовні потреби".

Розповіді архиєпископа і митрополита Кир Василія Семенюка – це історії незнані чи забуті про існування УГКЦ у підпіллі, про переслідування, про відродження і розбудову Зарваниці, про життєдайну силу води з її джерела, про чудотворні зцілення, зафіксовані у письмових спогадах тогочасних авторів. Серед численних інтерв'ю – розповідь доньки пані Монастирської, яка упродовж сорока років в своєму домі переховувала чудотворну ікону Зарваницької Матері Божої. Центральним персонажем картини є образ монаха, вісім століть тому загнаного обставинами і людьми і глухий кут. Виходу із важких ситуацій шукають і сучасні прочани. Фільм, на прикладах вирішення проблем, покликаний дати надію тим, хто у розпачі чи у пошуках.

Іван Ясній, оператор фільму: "Коли ми почали знімати, я побачив людей як вони світяться, почав бачити такі  най-най найсвітліші сторони людей. І робота у Зарваниці дуже легко йшла. Одного вечора йшов дощ, а, коли ми починали знімати, з'являлося сонце і було все приємно".

 Для Євгена Лаціка, виконавця ролі монаха, зйомки у фільмі стали не лише дебютом у телероботі, а й можливістю краще пізнати людей, попрацювати із професійними операторами, а ще – долучитись до доброї справи.

Євген Лацік, виконавець ролі монаха у фільмі: "В джерелі довелось сидіти дуже багато. Ноги були такі червоні, але я свідомо йшов на це, віддаючи свою маленьку жертву в те, щоб фільм склався, вдався".

 Автори переконують: на чудотворному місці у Зарваниці відчувається Божественна благодать і кожен може прийняти її.