В останній домашній грі чемпіонату ФК “Тернопіль” поступився. Із мінімальною перемогою 1:0 додому поїхав лідер першої ліги футбольний клуб “Олександрія”. Трагедії з поразки тернополяни не роблять, бо за грою, рахунок міг бути і на їх користь, вважає головний тренер “Тернополя”.
“Олександрія” ще до матчу у Тернополі забезпечила собі місце у прем’єр-лізі на наступний сезон і гарантувала золоті нагороди першої ліги. Натомість ФК “Тернопіль” дещо втратив позиції – команда не перемагає суперників вже кілька турів, тому на матч із чемпіоном підопічні Івегеша налаштовувалися серйозно. У першому таймі близькими до взяття воріт були обидві команди, але результату добилися все ж олександрійці. На 19-й хвилині арбітр вказав на позначку у штрафмайданчику тернополян. Кут Сергій Чорнобай відгадав, але відбити м’яч не вдалося.
Незадовго ФК “Тернопіль” відігрався, проте із порушенням правил – так вирішили судді. Подальші намагання відквитати пропущене також виявилися невдалими. Кілька реальних нагод забити гол ФК “Тернопіль” втратив і у другому таймі, в свою чергу “Олександрія” на нові гноли теж не спромоглися. Підсумок зустрічі – 0:1.
– Як ніколи я дуже радий сьогоднішній перемозі, тому що завжди буває, коли команда виконує завдання і хлопці десь, скажем так, уже впевнені в тому, що в прем’єр-лізі і відносяться зовсім по іншому. Але я дуже вдячний своїм хлопцям і дійсно ті гравці, які після травм, які багато не грали і ті гравці, які мало були задіяні в іграх провели непоганий поєдинок, в першу чергу в бійцівських якостях ті перемогли, це дуже важлива для нас перемога, – говорить головний тренер ФК “Олександрія” Володимир Шаран.
Попри поразку грою своїх підопічних Василь Івегеш залишився задоволений.
– Як я можу їх упрекнути? ми грали з лідером, грали з хорошою командою і нікого не можу сказати, що не старався. Бачите і моменти були, гол забили вроді і там моменти мали – до них претензій нема. Результату нема.
Якщо зауваження у тренера і є – то до суддівства.
– Вони, розумієте, в них як клема впала, всьо в ту сторону, всьо в ту сторону, що йому скажеш? Приходиш до них, ви знаєте, є судді і є ми, тренєра – та ми біля них клоуни. Я не хочу ображатись на них, но вони прийшли всі при параді, а ми як дурачки ходим біля них, не знаєм що їм сказати, як їм хліб помастити, як їх підняти, як його посадити в автобус, як його провести. я не можу поняти. Я в Чехії працював, питаю, де судді? Да десь ходять там. А в нас йолки-палки, який кіпіш? Та хай роблять що хочуть зі мною, не можу терпіти вже того всього, шо воно є. Ну це таке, вибачайте мене, це крик душі, знаєте, не можна інтерв’ю давати після гри, треба через день і на другий день давати, може я й не прав.
