У Тернополі рідні захисників, які нині перебувають на фронті, вийшли на мирний протест. Таким чином жінки намагаються привернути увагу до необхідності демобілізації бійців, які воюють без заміни і без відпочинку уже понад 18 місяців. Мітингувальники виходять уже восьмий раз та сподіваються, що їхні вимоги почуть. Такі акції протесту відбуваються і в інших українських містах.
З перших днів повномасштабного вторгнення стоїть на захисті України чоловік тернополянки Тетяни. На фронті він перебуває вже два роки і за цей час подружжя бачилося тільки двічі. За словами жінки, вдома помітила його втому, до того ж погіршився стан здоров’я чоловіка.
“Він недавно був вдома: має проблеми із серцем, хребтом, виразку шлунку, їсти нічого вже не може. Він каже: а хто як не ми?”, – розповіла Тетяна.
Тетяна, як і рідні інших захисників, у Тернополі вийшли на мирний протест. Вони вимагають демобілізації для бійців і встановлення чітких термінів військової служби під час воєнного стану, оскільки всі військові заслуговують на відпочинок. На повернення чоловіка з передової також очікує Олександра. Жінка не стримує сліз, коли говорить про свого коханого. Адже стосунки на відстані під час війни – це непросто для їхньої сім’ї.
“Бачимось рідко. Зідзвонюємося часто. В нас росте маленька дитинка. Він її бачив може 30 днів від сили за цих два роки. Чекаємо наступну дитину. Надіємося, що вона буде рости при татові”, – поділилася дружина захисника Олександра.
У Тернополі це вже восьмий мітинг, коли родичі військових виходять та вимагають проведення демобілізації для бійців, що воюють від початку повномасштабного вторгнення. На такі акції рідні захисників виходять і в інших українських містах.
“Це не тільки для нас, для наших чоловіків. Це для всіх чоловіків нашої країни. Тому, що ми розуміємо: не має чудомобілізації. Дуже багато боїться туди йти і захищати свою родину, своїх дітей. А так, якби більшість нас підтримувала ту саму демобілізацію через 18 місяців, я думаю, що більше би людей пішло б. І швидше це все закінчилося”,- зазначила Олександра.
Під час мирного мітингу учасників підтримували сигналами і чимало водіїв, які проїжджали біля Надставної церкви. Учасники кажуть: така підтримка дуже важлива, як і переконання, що не байдужих людей серед нас більшість.
“Так, не всі можуть стояти. Але можуть просто посигналити, підійти, сказати “дякую”. До мене так само підходять, просто обнімають. Це дуже приємно. Ти відчуваєш якусь підтримку суспільства. Хотілося б, що це було набагато більше. Деякі люди бояться підходити. Їм соромно, наприклад, вони не знають, як з нами спілкуватися. Але просто підійти і сказати “дякую”, це буде достатньо”, – додала координаторка мітингу і дружина воїна Вікторія Заєць.
Рідні військовослужбовців обіцяють виходити доти, доки не доб’ються свого – демобілізації тих, хто з початку повномасштабного вторгнення воює з російським агресором.
