Щороку 13 листопада відзначають Міжнародний день незрячих. У світі їх 50 мільйонів, в Україні – 65 тисяч. Більш ніж дві тисячі сліпих та слабозорих людей живуть у нашій області. Сьогодні у восьмій школі Тернополя відбулась громадська культурно-мистецька акція, приурочена Міжнародному дню незрячих.
Як людина не може прожити без їжі і води, так і Василь Горошко і дня не може без пісні. Співаючи, чоловік відпочиває душею і тілом. А розпочалось усе ще з шкільних років. Любов до музики у родині Горошків – сімейна. Ще будучи зовсім маленьким, Василь уже мріяв стати артистом.
– Згодом почав брати участь у самодіяльності, а потім поступив і заочно закінчив Теребовлянське вище училище. Я ще співаю в церковному хорі, в 2 церковних хорах. Для мене це, як сказав один відомий композитор Анатолій Кос-Анатольський, що пісня – це моє життя. Можна сказати, для мене, це в якійсь мірі теж, – розповідає соліст естрадного колективу Василь Горошко.
А от для незрячого Віталія Чаплінського життям є журналістика, хлопець закінчив педагогічний університет і отримав професію журналіста. За спеціальністю Віталій поки що не працює, шукає роботу і вірить, що фах, який він обрав дасть йому можливість більше спілкуватися з людьми.
– Досить таки помагає в спілкуванні з людьми, більше вникати в тему, якою зацікавишся, – каже Віталій.
Сьогодні у восьмій школі Тернополя відбулась громадська культурно-мистецька акція "На струнах серця і душі в ім'я добра і милосердя", присвячена Міжнародному дню незрячих. Такі акції мають величезний виховний потенціал, переконана директор школи Галина Підгайна.
– Вони в дітей формують доброту, милосердя, увагу до тих людей, які десь мають якісь обмеження трошки в фізичних можливостях, але вони є талановитими, вони є повноцінними громадянами і ми, люди, які є здоровими людьми багато дечого можемо взяти для себе, повчитись у тих людей як радіти життю, як працювати, – розказує директор ЗОШ №8 Тернополя Галина Підгайна.
Погляньте на білий силует цієї людини на чорному тлі, одного із більш ніж двох тисяч наших краян, які щодня проходять поруч з нами. Особливих потреб у сліпих і слабозорих людей нема, у них потреби загальнолюдські – жити і працювати, закохуватись і одружуватись , народжувати і виховувати дітей, бути освідченими, культурними, духовно багатими, слухати музику, читати книги, орієнтуватись у навколишньому світі. Єдине, чого вони справді особливо потребують – підтримки і розуміння.
TV-4
