21 лютого стало відомо про смерть Героя України, багаторічного політв’язня радянських концтаборів та співавтора Конституції України Степана Хмари. Про це повідомила його дружина Роксолана Хмара.
«Не хочу у це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все. Ми всі робили все, що могли і навіть більше. Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу!» – написала пані Роксолана.
Останнім часом політик сильно хворів і потребував допомоги.
Народився Степан Хмара 12 жовтня 1937 року в селі Боб’ятин Червоноградського району Львівської області. У 1964 році здобув фах стоматолога.
У 1972 році він почав брати участь у випуску підпільного журналу «Український вісник» та займався поширенням самвидаву, а вже в 1975 році його вперше спробували арештувати, але тоді справу закрили через відсутність доказів.
Однак у 1980 році Степана Хмару таки арештували та засудили до 7 років позбавлення волі та 5 років заслання за статтею «антирадянська агітація та пропаганда». Вийшовши на волю у 1987, він активно долучився до відновлення української Гельсінської групи, був учасником руху легалізації Української греко-католицької церкви та національного руху.
Навесні 1990 року Степана Хмару було обрано депутатом Верховної Ради України. Того ж року Степан Хмара разом із Левом Лук’яненком та Михайлом Горинем створили Українську республіканську партію.
Восени 1990 року він долучився до Революції на граніті – голодував разом із студентами на Майдані в Києві.
Степан Хмара тричі обирався народним депутатом Верховної Ради України І, ІІ та IV скликань. Зокрема з грудня 2001 року був заступником голови партії «Батьківщина», з якої вийшов навесні 2005 р. через конфлікт щодо політики партії у парламенті.
У 2006 році Степану Хмарі було присвоєно звання Героя України із врученням Ордена Держави «За визначні особисті заслуги у боротьбі за відродження незалежності української державності, відданість ідеалам свободи і демократії».
