Понад 114 тисяч українців нині мають статус безвісти зниклих. За кожною цифрою — родина, яка живе між надією і невідомістю. Хтось чекає кілька місяців, хтось — роками, але для всіх час ніби зупинився в останній розмові, останньому дзвінку чи повідомленні. У Шумській громаді таких родин — близько сімдесяти. Як вони вчаться жити в очікуванні та де знаходять підтримку — у сюжеті проєкту “Лише разом”.
Оксана Супрунюк — дружина безвісти зниклого військовослужбовця Павла Супрунюка. Уже понад 25 місяців вона живе у повній невідомості — де її коханий і що з ним сталося. Чоловік пішов добровольцем 25 лютого 2022 року. Відтоді їхні теплі стосунки були на відстані. Подружжя звикало жити від однієї відпустки до іншої.
- Постійно ми так жили від відпустки до відпустки. І в нас була така навіть ніби як жарт оце заочний подружній спосіб життя. Ми так постійно все з ним жартували, розповідає Оксана Супрунюк.
Павла Оксана згадує як надзвичайно хорошого чоловіка. Каже, він був із тих людей, у яких слова завжди відповідали діям. У їхніх стосунках було багато простого людського тепла, хорошого ставлення одне до одного.
Оксана – одна із тих, хто живе у повній невідомості. В Україні офіційно налічується понад 114 тисяч безвісти зниклих цивільних і військових. У Шумській громаді — таких 70 захисників. За кожною цифрою — родина, яка продовжує чекати.
У кожної родини — свій термін очікування, свої останні слова, свій спогад і своя надія. Але є те, що об’єднує їх усіх, — невідомість. Саме тому важливими для них стали зустрічі з іншими родинами зниклих безвісти у Центрі життєстійкості, який працює у Шумській громаді. Тут розповідають, якою б не була проблема, одній людині дуже важко впоратися з нею самостійно.
І поки одні родини продовжують шукати відповіді, інші вже отримали найболючішу з можливих звісток. Та навіть після неї боротьба не закінчується. Вона просто стає іншою — боротьбою за пам’ять, за право прожити втрату і навчитися жити далі. Після зйомки матеріалу, Оксана отримала звістку, що її чоловік загинув. Але все, що було між ними, — їхні зустрічі, жарти, ті короткі відпустки — назавжди залишиться частиною її життя.