Пам’ять про бійця полку особливого призначення “Азов” Павла Баса вшанували у Тернополі 1 липня. У той день йому мало б виповнитися 28 років. Біля меморіальної дошки, встановленої на його честь, зібрались рідні, близькі та друзі, щоб поділитись спогадами про Павла. Разом вони виконали “Молитву Націоналіста” та заспівали патріотичних пісень.
За словами рідних, Павло ще змалку хотів стати військовим. Був патріотом своєї держави, тому, як тільки випала можливість, пішов добровольцем на війну. Різдвяна ніч 2015 року стала для нього останньою.
26-річний молодший лейтенант Павло Бас загинув на Донбасі 7 січня. Він служив у першій ланці оборони Маріуполя. Смертельним для нього стало кульове поранення на блокпосту під селом Гранітне.
– Не тільки перед Днем народження, він постійно сниться. Сниться як він є тут, з нами. Таке враження, що він досі тут. Ще якось не усвідомлюється, що він не з нами. Він йшов туди, він знав, що його підтримують, він знав, що його тут чекають, що його не осуджують. Це був його такий поклик. Я не могла його осуджувати і затримувати, – говорить сестра загиблого Кароліна.
– Найперше, що спадає на згадку, коли ми вперше з ним познайомились, такий, доволі суворий хлопець. Начебто, з однієї сторони чимось відлякує від себе, а якщо з ним ближче познайомитися, то з нього можна брати приклад. Не те, що його поведінка, а бути розсудливим, в різних моментах не тільки дивитися в одну точку, а зовсім з різних сторін на ту саму ситуацію, – згадує побратим загиблого позивний “Янтар”.
Під час заходу рідні та друзі ділилися спогадами про Павла. Кажуть, зараз тільки це може стати для нього подарунком. Їм і досі важко повірити, що його уже немає в живих. Через рік після його загибелі, на будинку, де проживав герой, в пам’ять про нього, встановили меморіальну дошку. Також цьогоріч побратими з цивільного корпусу “Азов” на могилі бійця встановили флагшток, вивісили прапори та запалили свічки. Заради нашої держави Павло Бас віддав своє життя, проте у їхніх серцях він житиме вічно.
