20 лютого мине рік з часу трагічних подій на вулиці Інститутській та на Майдані у Києві. Тоді від снайперських куль загинуло більше сотні людей. А ще тисячі поранених, із втраченим назавжди здоров”ям та покаліченою психікою. Серед воїнів небесної сотні українці, вірмени, білоруси, росіяни та грузини. Жінки і чоловіки. Наймолодшому загиблому Назару Войтовичу з Тернопільщини було 17, найстаршому – 83. Телеканал TV-4 робить серію репортажів про кожного з Героїв Небесної сотні родом з Тернопільщини. Не маємо права забути Героїв, молімося за них та їх родини. Сюжет перший про наймолодшого Небесного воїна Назара Войтовича.
Світловолосий, з веснянкуватим обличчям. Завжди привітний, щирий, дещо замріяний. Він був єдиною дитиною в сім’ї, тепер – частинка “Небесної сотні”. Так описують Назара Войтовича із села Травневе Збаразького району, який загинув на Майдані, його одногрупники. Хлопець навчався на третьому курсі відділення дизайну Тернопільського кооперативного коледжу, обожнював живопис. Усі роботи Назара мали український дух, на малюнках зображав калину, тризуб чи козаків, захоплювався історією України, УПА, каже двоюрідна сестра Назара – Аня
-Назар захоплювався малюванням, історією України, сам по натурі він був правим, революціонером, часто говорив, що революція без жертв не буває, напевно так йому і справдилося, – згадує двоюрідна сестра Назара
Саме патріотизм підштовхнув юнака в останню хвилину поїхати на Майдан до Києва. Ще в середу 19 лютого минулого року Назар був на парах, а ввечері мав віднести до автобуса, який їхав на Київ, речі для столичного майдану.
– Ходили по Тернопільському майдані, я пішла швидше, а він ще залишився. Я до нього пізніше передзвонила і він дуже кудись спішив. Я думала, що його не візьмуть на майдан, бо йому було тільки 17, а брали повнолітніх. Я думала, що його не візьмуть в автобус, надіялася, що він все таки туди не збирається. На другий день вияснилось, що він все таки був в Києві і сталася ця трагедія, – каже подруга Назара Войтовича Юлія Демчук
Назар приїхав на майдан опів на восьму двадцятого лютого, а вже через дві години снайперська куля вцілила йому в обличчя
-Навіть не віриться, що минув аж рік з такої сумної для нашої групи дати – смерть Назара. Згадуємо його з позитивної сторони, бо на всіх фотографіях навіть видно, що він усміхнений такий хлопчина, він таким був по житті, – каже
одногрупниця Назара Войтовича
Він часто приходив до своєї школи в селі Травневе Збаразького району і обіцяв намалювати картину у свій клас.
-Так сталося, що не намалював. Напевно та остання картина, це була картина його власною кров’ю, на похороні казала класний керівник Назара Войтовича
Прощалися з Назаром Войтовичом 22 лютого минулого року у його рідному селі. Провести в останню путь наймолодшого воїна Небесної сотні прийшло тисячі людей.
– Я сьогодні стою біля труни спочилого Назара. Серце обливається кров’ю, бо я його хрестив. Маленькою дитиною він разом з іншими хлопчиками прибіг до нашого храму. Разом зі мною він звершував богослужіння, прислуговуючи в нашому святому храмі, каже священик
В кооперативному коледжі, де навчався Назар створили куток пам’яті. Школа села Травневе носить ім’я Назарія Войтовича, на фасаді навчального закладу встановили барельєф убитого снайпером хлопця, а також поблизу школи односельці звели Пагорб Гідності Героя. В п’ятницю, тринадцятого лютого в школі відкрили музей наймолодшого Героя Небесної сотні. Там зберігатимуть речі, які належали юнаку. У храмі Покрови Святої Богородиці священики відправили поминальну службу. Біля кооперативного коледжу в Тернополі планують встановити і освятити барельєф.
– 24 лютого на 11 годину ми відкриваємо біля коледжу барельєф. Для того, щоб увіковічнти память, щоб всі прийдешні покоління бачили на кого треба рівнятися і як треба жити, щоб робити від кожного залежне для нашої держави, каже директор Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу Василь Мулярчук
Тепер він частина – Небесної сотні, пишуть одногрупники хлопця. Герой своєї країни і подій, що завжди спалахуватимуть у наших серцях “майданівським вогнем”.
