Монографію “Вплив митрополита Андрея Шептицького на суспільне і культурно-просвітницьке життя в Галичині кінця ХІХ — першої половини ХХ століття” представили на філологічному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету. Її автор -Любомир Крупа – історик за фахом, освітянин, громадсько-політичний діяч, депутат облради перший день війни добровільно зголосився стати на захист України. 23 березня 2023 року в бою з окупантами він загинув на Харківщині.
“Честь – собі. Життя – Богу і Україні”, – таке життєве кредо автора монографії “Вплив митрополита Андрея Шептицького на суспільне і культурно-просвітницьке життя в Галичині кінця ХІХ — першої половини ХХ століття Любомир Крупа був студентом легендарного першого набору істориків у Тернопільському педагогічному інституті. Син дисидента, політичного і громадсько-культурного діяча Левка Крупи історичний фах обрав не випадково. Він ще у батьківській домівці зрозумів, що справжня історія його народу відрізняється від того, про що писали радянські підручники.
“Дослідженням постаті митрополита Шептицького Любомир зайнявся не випадково. По-перше, про цю людину говорили у нас вдома. Ми знали про цю людину, про її значення. А ще були добрі друзі, які підказували, що варто взяти до уваги. І мамина подруга Любов Пустовіт запропонувала, щоб Любомир досліджував саме митрополита Шептицького. І, зрештою, науковий керівник Микола Алексієвиць теж підтримав Любомирів вибір і допоміг сформулювати і тему, і розділи, щоб та робота виглядала достойною в науковому світі”, – розповіла Наталія Дащенко, сестра Любомира Крупи.
Любомир Крупа був серед перших дослідників постаті Андрея Шептицького. Матеріалів на той час було обмаль, а від того, розповідають одногрупники, з’являвся ще більший азарт копнути глибше. Приховане і замовчуване вражало.
Дослідник дізнався, що митрополит разом з Папою Римським реформував УГКЦ, як політик дбав про українську державність, турбувався про освіту свого народу та був щедрим меценатом, навчав як “будувати рідну хату”, засуджував нацизм і рятував євреїв, допомагав сиротам, умів поводитись із бізнесом, реформував банківську справу, знався у мистецтві, бо сам був митцем, не боявся політичних репресій, домовлявся з Голлівудом про створення художнього фільму про Голодомор.
Усвідомлення величі великого українця спонукало молодого науковця донести інформацію до якомога більшої кількості людей. І навіть той факт, що монографія побачила світ лише зараз, а не у 2003, коли була завершена, його рідні, колеги і друзі вважають теж не випадковим. Книжка побачила світ у найпотрібніший час.
