Як героїв сьогодні зустрічали хлопців з Тернопільщини, які повернулися після бойових дій на Сході України. Їм військове керівництво надало 10 днів відпустки.
На Тернопільський залізничний вокзал поїздом Сімферополь-Львів приїхало 5 хлопців. Раніше їх мобілізували до війська, після чого у складі різних військових підрозділів відправили на схід України, де точаться бої із сепаратистами. Говорити на камеру хлопцям не хочеться, хоча розповісти вони мають що. Назар Хрущ, родом із села Полубанівка Підволочиського району, після мобілізації у складі 9 роти одного з батальйонів 51 механізованої бригади, відбув під Волноваху на Донечинні. Саме там його підрозділ 19 травня потрапив під обстріл сепаратистів. Тоді із 92 людей живими та неушкодженими залишились 59.
– Що ніколи не забуду – коли ніс свого друга на руках, який просився "поможи", а мені по руках текли його мозги, того ніколи не забуду. І коли найшов бушлат пацана і в бушлаті телефон дзвонить, беру телефон – мама дзвонить. Ні відповісти, ні вибити… – розповідає командира з озброєння 9 роти 3 батальйону 51 механізованої бригади Назар Хрущ.
Тоді, розповідає Назар, вони були – немов гарматне м'ясо, вину у тому, що сталося, покладає частково і на місцеве населення. Звинувачення ж керівництва АТО у бік свого командира, хлопець категорично відкидає.
– От завдяки місцевому населенню люди і погинули, тому, що місцеве населення нам не дало розташуватися на блокпості і заблокували нам практично вхід, не випускали нас ні вперед, ні назад. Ми просто стали серед поля і тупо чекали, не знали на що. Дочекалися до того, що приїхали і розстріляли, і все. Корочє там говорили по телебаченню, що хлопці понапивалися, що нашого комбата, майора, такий Полінкевич Леонід, що він напився – він взагалі в житті не пив горілки, взагалі не вживав спиртних напоїв, це тупо отак, так сказати, завдяки місцевому населенню це все і сталося, – говорить Назар Хрущ.
– Бачили хто стріляв?
– Чеченці, це були чеченці реально.
Нині у хлопців, які повернулися з гарячих точок сходу України, 10 днів відпустки. На те, що за цей час в Україні щось зміниться на краще, сподіваються не надто.
– Дуже мала надія, що не треба буде вертатись. Тому що ситуація дуже, як то кажуть, напряжонна і як воно буде далі, не знати. Хіба що, коли буде інавгурація Президента і, можливо, прийме якесь рішення правильне. Можливо, хотя би нас, як то кажуть, забезпечать нормальними пристроями нічного бачення і бронєжилєтами хотя би, елементарним, якого в нас не було.
– Ні в кого не було з вас бронежилетів?
– Коли нас стояло 48 чоловік на блокпосту, в нас було 10 бронежилетів, радянських, таких вже старих, всі обсипані вже, то шо вони є, чи їх немає – це всеодно.
