додому Головні “Доброта і праця тяжка так і тримає довго на світі”. Бабця Юлія...

“Доброта і праця тяжка так і тримає довго на світі”. Бабця Юлія Барник із Забойок святкує 100-річчя

919

vlcsnap-2015-05-18-18h31m29s114Сторічний ювілей відсвяткувала 12  травня Юлія Барник із села Забойки Тернопільського району. Бабуся, розказують її родичі, ще порається по господарству, її обожнюють правнуки. Та і в селі про довгожительку говорять тільки хороше. Кажуть, довгожителів у їх родині не знають, а бабуся Юля б’є рекорди, бо дуже добра.

Бабці Юлі вже тяжко говорити – мучить задуха, а ще вона – дуже скромна. Тож непросту історію її життя розповідає рідня. Народилась Юлія Барник у родині українців на території сучасної Польщі, там же й одружилась. Там з’явилась на світ і донечка Ольга. У 45-му чоловіка забрали на війну, у 46-му він загинув. Тоді ж родина молодої вдови переїхала у Забойки.

– Всі їхали, мама кажуть: а чого я там буду з поляками, як я українка. Приїхали – навіть не було де жити, бо приїхало багато українців, а поляків менше виїхало. Хатів не було, так жили по 2 сім’ї в одній хаті, – розповідає дочка довгожительки Ольга Янко.

Марія Палига, сільський голова с. Забойки, додає:

– Зараз вони живуть – прекрасний будинок. Раньшу тут була звичайна халупа, де вони довго її ще приводили до порядку. Вона працювала на буряках, сапала, піднімала дітей, внуків.

Тяжко працювала баба Юля у місцевому колгоспі. І ще до минулої осені поралась по господарці.

– Весени ще бараболю збирала. Ми сварилися йдіть до хати – не хтіли. А тепер через зиму вже трохи піднепали, бо роки. Сотка,  – розказує дочка старенької.

vlcsnap-2015-05-18-18h33m40s186

Ще донедавна зразкова парафіянка Юлія Барник ходила і до церкви.

– Дуже добра до людей. Я її ніколи не бачила якоюсь обіженою, все їй було добре. Я її все в церкві цілувала і казала: Боже, як добре, що ви ще живете. Та доброта і та праця тяжка так і тримає довго на світі, – каже односельчанка довгожительки Євгенія Шрамко.

vlcsnap-2015-05-18-18h33m22s249

Виросли у бабусі на руках її правнуки, росте тепер і праправнучка Настя.

– Бабця зранку вчить вже пра-правнучку. Зранку боса ходить по росі. Вона роззута, бо я вже сварюся, кажу бабцю, не ходіть, тож холодно. А вона нє, роззується і ходить боса, і во вже малу вчить, я вже сварюся, – сміється правнучка довгожительки Ірина Лічнер.

Її сетра, Мар’яна Янко, пригадує:

– Я як була маленька, бо ми не всі тут разом жили, я втікала до неї завжди, тут наїлася-напилася, спати із нею лягала, не хотіла йти додому. Бабця якась така цікава завжди була. Ніколи на нас не сварилася, чи корову гнали пасти, вона завжди дала гроші, йди собі шось там купи.

Коронною стравою баби Юлі, пригадують правнуки, були вареники. Особливі смаком, розміром і швидкістю приготування.

– Так як ми робимо вареників 5, то вона робить 1. Вона робила великі, але такі якісь по-особливому смачні на кухні. Не на газовій плитці як зараз, а на такій кухні, печені, вони дуже смачні виходили.

ТV-4 доєднується до вітань ювілярці. Многая літа.