Люди з обмеженими фізичними можливостями є невід'ємною частиною суспільства. Вони намагаються жити повноцінно, працювати та мати власну сім'ю і водночас потребують підтримки небайдужих. Міжнародний день інвалідів відзначили і працівники Тернопільського навчально-виробничого підприємства Українського товариства сліпих.
На Тернопільському навчально-виробничому підприємстві Українського товариства сліпих працює 106 інвалідів, із них 79 – із вадами зору. Робота тут, кажуть – можливість самозреалізуватися та відчути себе потрібним суспільству. Проблеми у незрячих спільні: як перейти дорогу, сісти у громадський транспорт, потрапити сходами у потрібне приміщення, тобто те, на що зрячі навіть уваги не звертають.
Світлана Гуска, культорганізатор клубу Тернопільського навчально-виробничого підприємства Українського товариства сліпих: "Пішохідні дороги, переходи, вже є в нас такі переходи, що озвучуються, але все одно ще не всі. І ще в нас є така проблема, хотіли б звернутися до автопарків, маршрутних таксі, рейсових маршруток, щоб вони оголошували зупинки, бо буває таке, що інваліди не можуть зорієнтуватися і пропускають свої зупинки".
Любомир Хруник, директор Тернопільського навчально-виробничого підприємства Українського товариства сліпих: "Нелегко проводиться інвалідам сьогодні. Немає можливості всіх пролікувати в санаторіях, немає можливості забезпечити мінімальною заробітною платою, щоб покращити добробут".
Люди з особливими потребами, можливо, слабкі фізично, але сильні духом. Вони талановиті, співають пісень, навчаються і мріють. Часто співає на концертах у навчально-консультативному пункті Василь Горошко. Юнак закінчив Теребовлянську школу для незрячих та вище училище культури в Теребовлі. Цього року Василь виборов гран-прі на фестивалі у Мукачеві.
Василь Горшко, переможець фестивалю у Мукачеві: "Та певно, що приємно, я навіть не сподівався. Але головне – сенс не в гран-прі, а сенс в душі. Я це роблю від душі, коли ти виходиш, співаєш, а ще люди це сприймають позитивно, комусь може стане легше на душі, когось розтривожуить, ті тонкі струни, які є десь там глибоко. І мені це дуже приємно".
