– Я взагалі судам ніяким, ні українським, ні ніяким я не довіряю. – Чому так? – Тому що де є суди – там і корупція, це так як правило. Немає значення, чи це український суд, чи це другий суд. Практично це однозначно.
– Українським судам я не дуже довіряю того що зараз корупція, гроші беруть і я не вірю, що вони можуть правильно судити. Треба поставити правильних людей, ну, перевірених людей які правильну будуть судити, не будуть брати гроші.
– Ні, не довіряю, тому що вони беруть, вони можуть брати гроші. // Припинити хабарництво і, можливо, підняти зарплату суддям.
– Ні, не довіряю. – Чому? – Тому що всі продажні, в нас нема справедливості. Не було і не буде. // Мабуть кожна людина повинна змінити отуто в себе (показує на мозги). Якщо кожен громадянин буде відповідальний і добросовісний, то в нас буде все в порядку.
– Суддя і всі суди повинні бути такі самі, як любий громадянин. Ніякого імунітету, ніякої захищенності. Якщо він знає, що він зробив помилку, його в буцигарню і на тому всьо закінчиться. Тоді він буде знати, що він ткий самий доторканий як і всі.
