75-річчя відзначає цього року один із найстаріших вищих навчальних закладів у західному регіоні України – Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. За роки існування виш підготував понад 60 тисяч фахівців: педагогів, науковців, керівників навчальних закладів, і не лише, кажуть в університеті, а нині здобув міжнародне визнання.
Його історія бере початок з братської школи у Кременці, яка у старших класах готувала вчителів для початкових класів інших братських шкіл майже 400 років тому. А далі після численних реорганізацій, створення одних закладів на базі інших і надання статусів, через Кременецько-Богоявленську колегію, єзуїтський колегіум, Волинську гімназію вищих наук, Кременецько-Волинський ліцей, Кременецький педагогічний ліцей, у 1940 році Постановою Ради Народних Комісарів від 15 квітня на колишній ліцейній базі відкрили учительський інститут, перший з україномовним навчанням. Відтоді і рахує свій вік Тернопільський педагогічний виш, з 2004-го – національний університет. Нині йому 75. Тут діє 10 факультетів, майже 40 кафедр, навчається тисяч 5 студентів і працює близько півтисячі викладачів.
– У нас забезпеченість кадрами вищої кваліфікації, а це кандидати і доктори наук, зросла до 82%. Це серед гуманітарних, технічних і навіть класичних університетів високий показник, значно вищий середнього по Україні. І ще ми входимо в п’ятірку наймолодших гуманітарних вишів в Україні, в нас пенсіонерів менше 10%, – розказує ректор Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Володимир Кравець.
50 років тому він сам прийшов сюди студентом. Нині Володимир Кравець святкує потрійний ювілей: крім півстолітньої любові до навчального закладу – 75-річчя університету та 25-річчя ректорства. Тому не дивно, що педагогічний виш – його життя, а досягнення закладу та колективу – особиста гордість.
Ровесник університету – раніше природничий, нині хіміко-біологічний факультет. Традиційно дівчата тут затьмарюють хлопців не лише природньою красою, а й кількістю. Попри це вперше в історії факультету його декан – жінка. Одна з тих, хто вступивши сюди студентом, не захотіла розлучатись надовго.
– Я взагалі з Тернопільської області, тут навчалась. Аспірантуру закінчувала в Києві, в інституті клітинної біології та генетичної інженерії, докторантуру у Києві теж, інститут молекулярної біології та генетичної інженерії. Але в мене є таке бажання творити там, де хочеться, щоб було якнайкраще. Тут моє минуле, сучасне і майбутнє. Хочеться зробити факультет ще кращим, – говорить декан хіміко-біологічного факультету ТНПУ ім. В. Гнатюка Надія Дробик.
Науково-дослідні лабораторії, польові практики, агроділянка, пари, іспити. Хоча без ботаніки тут не обходиться “ботаніками” цих студентів не назвеш, бо студентське життя – яскраве і повноцінне. Свій навчальний заклад, кажуть, не проміняли б на інший.
– За 5 років можна згадати цікаві пари, як ми здавали систематику рослин, латинські назви, плутали їх. З хімії цікаві випадки, коли не те додали, виправлення викладачів, різні синтези, які проходили спочатку не дуже, – каже студентка 5 курсу хіміко-біологічного факультету ТНПУ ім. В. Гнатюка Наталія Борус.
За роки існування виш завоював не лише любов студентів, повагу українців, а й міжнародне визнання. Нині він – в числі лідерів у національному рейтингу оцінювання вищих навчальних закладів, є членом європейської Великої хартії університетів. Цього року, на урочистостях з нагоди ювілею випускники вишу вперше отримали подвійні дипломи, український і польський.
