Тіло Героя, захисника України Михайла Григоришина сьогодні вранці зустрічали у Тернополі. 24-річний хлопець, уродженець села Панівці, що на Борщівщині, загинув у бою ще 31 січня неподалік Чорнухіно Луганської області. Його тіло довго не могли забрати із контрольованої терористами території. У понеділок, 20 квітня, більше як за два місяці після загибелі, Михайла Григоришина поховають у рідному селі ПанівцІ Борщівського району. Вічна пам’ять і слава герою!
У Тернополі тіло Михайла Григоришина зустріли 17 квітня на Збаразькому КП, вранці близько дев’ятої години. На на зустріч та водночас прощання із Героєм прийшли волонтери, громадські активісти, військові, голова облдержадміністрації. Приїхали друзі, з якими він навчався на юриста в Чернівецькому національному університеті – для них Михайло, кажуть, був найкращим другом.
– Я особисто з ним 2 роки жив в одній кімнаті. Це була хороша людина, кращої людини за студентських років ми не знали, ми всі от разом, Ігор, Інна, всі разом з ним дружили, він ніколи нікому ні в чому не відмовляв, – пригадує друг Михайла Григоришина Олег Тришак.
Коли на Сході України почалися бойові дії 24 річного Михайла Григоришина мобілізували. Спершу він служив у 51-й бригаді, згодом – у 128-й гірсько-піхотній. Воював у найгарячіших точках: Іловайськ, Донецьк, Мар’їнка, Чорнухине. Тепер, більш як за два місяці після загибелі, хлопця до його рідного села Панівці на Борщівщині повезли борщівські волонтери, які раніше допомагали 128 бригаді втримуватися на передовій й особисто знали свого земляка.
– Ми ними займалися, переймалися, ми їх забезпечували. Я неодноразово до них їздив і на бойові позиції і всіх хлопців які з ним прийняли цей бій, я їх всіх знав, і знаю, – говорить координатор Борщівського волонтерського руху Володимир Яворський.
Мова про бій 31 січня, на одному із блокпостів під Чернухіно Луганської області, який і став останнім для Михайла Григоришина.
– Це перший блокпост, який знаходився під номером шість, який знаходився на краю Чорнухіно, це ближче до траси Харків-Ростов. Хлопці з стрілецькою зброєю прийняли бій з танками, які на них йшли, – каже Володимир Яворський.
Забрати з поля бою тіло Михайла Григоришина не змогли – він опинився на ворожій території. Лише в першій половині березня українська сторона зуміла привезти тіло до Дніпропетровського моргу, згодом Михайла упізнали. Указом Президента України Михайло Григоришин нагороджений посмертно орденом “За мужність” ІІІ ступеня.
– Дійсно справжній патріот, який не ховався за плечами. Дуже хочу велику подяку висловити батькам, які виховали такого хлопця і на жаль схиляю голову перед ним, – подякував військовий комісар Тернопільського обласного військкомату Володимир Катинський.
Ховатимуть Михайла Григоришина у його рідному селі панівці на Борщівщині в понеділок 20 квітня. Співчуваємо рідним і близьким, Слава Героєві.
