Весняний ювілей. Мистецтвознавцю, краєзнавцю, педагогу, директору Тернопільського обласного художнього музею Ігорю Дуді – 75. Саме йому Тернопіль завдячує закарбованій на сторінках книг історії міста, зібраним в одному музеї тисячам експонатів, численними працями.
У Тернопільському обласному художньому музеї – традиційна для березня шевченківська виставка. Нагадування про Тараса Шевченка, такого близького йому самому.
– Я народився під знаком Шевченка, бо в Шевченківські дні, 10 березня. І вчився в тій самій Академії мистецтв, де він, ходив по тих самих коридорах 2 поверху, бував в оселі, де він жив останніх 1,5 роки і де він помер, – розповідає мистецтвознавець, краєзнавець, педагог, директор Тернопільського обласного художнього музею Ігор Дуда.
У те, що йому виповнилось 75, незмінному вже майже чверть століття директору музею Ігорю Дуді й самому важко віриться. Це лише новий рубіж, який, проте, змушує оглянутись назад. А там, поміж іншого, свіжі спогади з дитинства. Він народився в Карпатах, проте звідти родину, як і інших, депортували. Тоді йому було лише 5 років.
– Вдячний батькові своєму, … що, коли нас виселили, то він принципово не захотів їхати на Схід України, його ув’язнили в Горлицях на 2 місяці, але після того ми поїхали на Тернопільщину, – каже Ігор Дуда.
Перше знайомство з Тернопільщиною – Бучач, потім 13 років у Монастириську і зрештою Тернопіль. З цим містом пов’язані останні 50 років його життя. Воно надихнуло мистецтвознавця закарбувати історію на сторінках.
– Я займаюся мистецтвознавством, але і краєзнавством. Вийшла перша частина книжки про Тернопіль від 1540 до 1944 року, ну і в друкарні вже лежить друга частина, з 1944 до 1994 року. Як кажуть люди, які читали 1 частину книжки, це одна з найбільш об’єктивних книжок про історію міста.
На рахунку Ігоря Дуди – три десятки видань, понад тисяча двісті статтей, численні звання та відзнаки. Він майже щодня засиджується на роботі і не раз працював тут ночами, бо переборюючи труднощі, отримує задоволення. До свого 75-річчя зібрав усі доробки у бібліографічному словнику. Це підсумок частини життя людини, яка і нині йде в ногу з часом.
– В свій час я відчув потребу освоїти друкарську машинку, я її освоїв. І з друкарської машинки на комп’ютер не дуже складно було перейти.
Він ніколи не думав, що буде педагогом, і 25 років викладав художні дисципліни. Продовжував працювати в Тернопільському педагогічному університеті, очоливши музей. Він не зражджує традиціям, будучи вихідцем з Лемківського краю. Він робить те, що любить, і знає, – пішов у житті своїм шляхом. Цінує тих, хто поруч. Не загадує наперед, але планує і працює, не покладаючи рук. У 2016-му відзначить 25-річчя керівництва музеєм. З 550 експонатів у 1991-му вони дійшли до майже дев’яти тисяч сьогодні. Щоправда експонують відсотків 5. тому Ігор Дуда все ще мріє про більше приміщення для художнього музею. І щодня у свої 75 прямує на роботу пішки з іншого мікрорайону міста.
