Вони сміливо йшли на допомогу, ризикували життям і втрачали здоров’я та життя. У Тернополі провели мітинг-реквієм, присвячений загиблим ліквідаторам Чорнобильської трагедії. Під час заходу відбулося покладання квітів до пам’ятника чорнобильцям та вручення символічних подарунків рятувальникам, які боролися з наслідками аварії. З деякими з них нам удалося поспілкуватися. Подробиці — у сюжеті.
Вшанували пам’ять тих, хто без вагань пішов гасити пожежу на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС і боровся з її наслідками. Таких людей називають чорнобильцями — цей термін охоплює всіх, хто постраждав від катастрофи та протистояв її поширенню. Події 1986 року добре пам’ятає жителька Прип’яті Людмила Поліщук. Вона згадує, як разом із чоловіком залишилась в рідному місті, щоб прийти на допомогу.
“Нам не було куди їхати і ми були виховані в тому дусі, що “хто як не ми?” Ось як зараз наші хлопці, ось так і ми тоді. Я чотири місяці пропрацювала в зоні, там захворіла, чоловік потім теж тяжко хворів. Мені лікарі до року життя давали, а бачите Господь дає.. сорокову річницю буду зустрічати. Тому для мене сьогоднішній день – це є свято, бо я дожила, я маю можливість прийти до пам’ятника, я маю можливість квіти поставити”, – ділиться Людмила.
Особисту участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брав і Федір Вайдич. Чоловік був військовослужбовцем і відповідав за організацію добровольців, які мали вирушити на місце аварії для допомоги. Тоді Федір керував трьома військовими округами – Прибалтійським, Закавказьким і Прикарпатським. Із-поміж усіх військових, ініціативу проявили лише українці, згадує чоловік.
За виявлену мужність і героїзм ліквідаторів Чорнобильської аварії відзначили у Парку Національного відродження. Представники влади вручили їм символічні подарунки та грамоти. Після цього до пам’ятника чорнобильцям поклали квіти та запалили лампадки. Загалом кількість людей, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, становить понад 600 000. Наступного року, 26 квітня, у світі відзначатимуть сорокову річницю трагедії.