Війна мистецтву не завада: у Тернополі військовослужбовець пише картини під час реабілітації. Попри тяжке поранення у Соледарі та 5 операцій, Ігор Соболєв не занепав духом та відкрив у собі новий талант. Яскраві полотна, що сприяють емоційному розвантаженню та надихають інших, військовий вперше почав створювати у лікарні. Детальніше про таку арттерапію дивіться далі.
Малювання та гітара – хобі, які стали справжньою віддушиною для військового Ігоря Соболєва. Тяжке поранення у Соледарі та 5 операцій не стали перешкодою для прояву нового творчого хисту. Чоловік розповідає: востаннє пензля та фарби брав ще у дитинстві, а зараз, перебуваючи у лікарні, вирішив спробувати знову.
“Тут дуже сильна підтримка з боку волонтерів-дівчат, які відвідували. Це дуже добре впливало на психічний стан. Тут з Оленою Хмельницькою познайомився, з Рустамом теж, почали малювати з ним”, – поділився з нами воїн.
Ігор – доброволець з Одеси, який перебуває на реабілітації у Тернополі. З перших днів повномасштабного вторгнення він намагався потрапити у тероборону, проте через велику кількість охочих так і не зміг долучитися до одеської бригади. Пізніше Ігор вступив до лав Збройних сил України та став на захист нашої держави.
“Більше злість була, був страх і здавалось, що зі зброєю, навичками, які я отримаю в армії, в мене більше шансів буде, тому я відправився”, – розповів Ігор.
З дитинства чоловік мріяв стати військовослужбовцем, проте тоді йому завадила бабуся. Вона не хотіла так надовго розлучатися з онуком, тож він залишився зі старенькою. Зараз Ігор прагне стати професійним тату-майстром та відкрити власний салон.
“Це пов’язано з малюванням, по-друге мистецтво татуювання мені теж дуже подобається. Мені більш хотілось себе розмалювати. Дуже подобається, чому – не знаю. Потрошки почали деякі зі знайомих звертатись, то щось їм робив, але професійно ще не склалось”, -додав Ігор.
У Тернополі військовий перебуває вже близько року. Зізнається: знайшов у Файному місті справжній душевний спокій та в майбутньому хоче залишитись жити саме тут. Порівнюючи Одесу та Тернопіль, Ігор насамперед відзначає різницю у ставленні до учасників бойових дій.
“В Одесі я ніби якийсь непотріб. Я просто не розумію: декілька разів от вибивали просто милиці. З чим це пов’язано? Я не знаю. У Тернополі як? Жодного разу”, – розповів Ігор
Саме завдяки військовим, які сміливо боронять нашу державу ми і досі маємо змогу жити, працювати та спокійно спати. Наше розуміння для них надзвичайно важливе. Тому підтримуйте наші Збройні сили та не забувайте донатити.
