Від початку повномасштабного вторгнення Тернопіль став новою домівкою для десятків тисяч вимушених переселенців. Багато з них не просто знаходять тут прихисток, а й активно інтегруються в життя громади, створюючи власні ініціативи. Подолати труднощі адаптації, блекаути та навіть власноруч створити простір мрії — такий шлях пройшла родина з Харкова. Їхню історію розповість Олена Чепіль.
Тисячі українців через повномасштабну війну були змушені покинути свої домівки та будувати життя з нуля. Для багатьох новим містом для старту став Тернопіль. Серед них і Аліса Овчіннікова. До 24 лютого вона жила та працювала вчителькою англійської мови у Харкові. Проте опісля, звичне життя довелося змінити.
Рятуючись від небезпеки, родина змінила кілька міст. Чоловік Аліси залишився волонтерити в Україні, а сама вона на деякий час виїхала за кордон. Проте згодом вирішила повернутися. За словами жінки, Тернопіль як місце для нового життя обрали майже випадково.
Облаштувавшись на новому місці, Аліса продовжувала викладати онлайн. Проте через масові відключення електроенергії працювати у такому форматі стало неможливо. Саме й тоді виникла ідея створити власний простір для дітей, де вони могли б вивчати англійську та спілкуватися з однолітками.
Приміщення, яке обрали, потребувало капітального оновлення. Через нестачу майстрів робити ремонт подружжя вирішило самотужки. Попри побутові виклики, освітній простір уже на фінальній стадії підготовки. Тут планують створити повністю англомовне середовище для дошкільнят та школярів, де акцент робитимуть не лише на навчанні, а й на соціалізації дітей у новому колективі. Ця історія доводить: навіть втративши звичний побут через війну, можна знайти ресурси для відновлення та розвитку на новому місці.