1 червня світ відзначив День захисту дітей. На Театральному майдані Тернополя діти з усієї області розважались, грали ігри і переймали науку від старших.
Про їх права дорослі багато говорять, але того, що знають, не завжди дотримуються. Самі ж діти інколи більше знають про обов'язки, ніж про свої права:
– Я маю слухатися старших, не маю битися, не вживати наркотиків, алкоголю.
А поки Гриша малює на бруківці слово "Україна" і мріє про те, якою вона має бути:
– В якій країні ти хотів би жити?
– В Україні.
– А якою вона має бути?
– Гарною, чесною.
Поруч малює Христинка. Її сонце символізує ясний день, яким вона і уявляє дитинство. Бо твердо знає свої права.
– Я маю право на освіту, на навчання, на харчування, на медичну допомогу.
– Чи дотримуються твоїх прав дорослі?
– Так.
Богдан: "- Піклуватися про мене, давати мені їжу, науку.
– Чи знаєш, до якого віку?
– До віку 18 років".
Не сумують ані художники, ані спортсмени, б'ючи м'ячем у кільце рекорди.
Михайло, волонтер: " – Успіхи досить гарні. З погодою трохи не повезло, але взагалі все гарно. Діти веселяться.
– Потрапляють у цілі?
– Так, звичайно".
Розваги та ігри у День захисту дітей для малечі влаштували дорослі. Щоб бути ближчими. Дітям треба розповідати доступно і про все: як переходити дорогу, як не піддатись на обман викрадачів, як оберегтись від наркотиків і алкоголю, де шукати допомоги у біді. Якщо за виховання дітей не візьмуться дорослі, це зробить вулиця, кажуть правоохоронці. Тому спрямовують зусилля не на те, щоб карати, а щоб навчати.
Віктор Сак, начальник УМВС України в Тернопільській області: "Футболки роздавали "Наркотикам ні!", показуємо це через силові підрозділи, розказуємо дітям змалечку, що якщо дитина буде здорова, у неї буде перспектива, розвиток, займатися спортом… і надалі, коли виросте, захищати таких же дітей, як вони сьогодні".
Від наочного навчання правоохоронців діти в захваті. Розглядають усе. Ще й на собі випробовують.
Сергій: "Я ще ніколи не сидів на мотоциклі. Мені дуже подобається. – Відчуваєш себе справжнім міліціонером? – Відчуваю себе справжнім міліціонером".
І навіть попри дорослі мрії, вони залишаються дітьми, які люблять всім серцем.
Настуся: " – Мене Настуся звати, а це моя мама Лілюся.
– Розкажи нам, як ти любиш свою маму.
– Я люблю сердечком своїм дуже сильно!"
Чемпіонка світу з пауер-ліфтингу та жиму лежачи Лілія Проць та майже 6-річна Настуся вже 7 місяців – найрідніші люди. Жінка запевняє: боятися усиновлення не варто.
Лілія Проць, мама Настусі, чемпіонка світу з пауер-ліфтингу та жиму лежачи: "Мені було трохи важко, тому що готова дитина, 5 років. Але є соціальні служби, які допомагають, держава допомагає фінансово, на сьогодні до двох тисяч гривень в місяць до 6 років, а після 6 – майже 2400. Садочок безкоштовний, діти мають право на санаторій, оздоровлення безкоштовне".
Настуся ж сама бути чемною намагається і іншим розповідає, якими треба бути, щоб не засмучувати своїх батьків:
– Чемними, здоровими, в рот не брати всякої гадості, жуйок, вчитися треба, цифри, букви.
