додому суспільство Зібрались усім селом, аби поспілкуватись, помолитись і трохи розважитись

Зібрались усім селом, аби поспілкуватись, помолитись і трохи розважитись

574

Зібратись усім селом, аби поспілкуватись, помолитись і трохи розважитись вирішили у Малій Плавучій Козівського району. І привід знайшли – 229 років з часу першої згадки про село. І хоч дата не кругла і час не до святкувань, та у дюдей була потреба зустрітись, поміркувати і помріяти.

Село Мала Плавуча Козівського району розташоване біля берегів Стрипи, тут мешкає до півсотні осіб. Є своє господарство, оброблена земля, працює кілька малих підприємств. Люди роботу мають. У липневі дні переймаються не лише урожаєм – допомагають армії.

– Шкода, що на Сході така війна. Треба буде – ми готові, але і хліба треба.Бо як солдат буде голодний, то він не буде думати як воювати. Ми раді, що можемо допомогти в тилу, а треба буде, то поїдемо, навіть тою технікою, – говорить депутат Козівської райради, механізатор Володимир Хмиз.

Історію тепер уже рідного села добре знає пенсіонерка, а донедавна – вчителька місцевої школи. Розповідає – село одне з наймолодших в окрузі, проте має славне минуле і співчутливих мешканців.

– Я тут прийшла. Але люди тут щирі, добрі. Я стала їхнім жителем давно. Навіть відрізняються малоплавучани від великоплавучан. Але всі живуть дружно, ходять на празники, здибаються, але хтілося б більше контактів, більше таких свят, – розповідає мешканка с. Мала Плавуча Козівського р-ну Зеновія Нетребська.

Колись у Малій Плавучій була "Просвіта" і ще діяло кілька громадських організацій. Але навіть після цього, у радянські часи люди любили читати книги, запевняє місцевий бібліотекар. Сьогодні цивілізація добралася і до Малої Плавучої. Тут, як і усюди, діти надають перевагу Інтернету, проте забігають і у книгозбірню. Ще одне явище дійшло до Малої Плавучої – заробітчанство. У колишнього бібліотекаря діти за кордоном. І, коли дійшло до одкровень, то жінка про те, що болить, заговорила.

– Щоб наші діти не їздили по заробітках, щоб вони заробили тут якусь копійку. Ми так хотіли тої України. І зовсім все змінилося. Ми втратили надію. Ми втрали все, що є, але може Господь нам допоможе, щоб мир був в цій державі. А, може, все наладиться.

Думки із Козівського села вислуховувала Галина Мацейків. Її програму "Сільський календар" дивіться на каналі TV-4 у неділю, 20 липня о 14:00.