Ярослава Фофуліт бачила все на своєму життєвому шляху: українців зі східних теренів, які шукали їжу, рятуючись від голоду організованого комуністами, боротьбу воїнів УПА проти московитів і Другу світову війну, повідомляє воєнний журналіст, кінематографіст Михайло Ухман.
Вона пережила радянський союз, побачила відновлення Незалежності України, розвал злочинних колгоспів. Плакала і вболівала за українців, які вийшли на Майдан в 2004 і 2014 роках. На жаль, бабуся Ярослава змушена жити в період нової російсько-української війни.
“Ціле своє життя вона важко працювала і завжди знаходила час, щоб прийти в церкву. До останнього моменту, поки могла ходити на великі відстані, старенька знаходила можливість прийти в храм і подякувати Богу. Нам би таку віру…”, – зазначив Михайло Ухман.
Будучи зовсім юною, вона стала свідком бою між московськими окупантами і українськими повстанцями. Коли все затихло і московити забрали своїх вбитих і поранених, юна Ярослава з друзями пішла на місце бою. Там серед загиблих повстанців, лежав один поранений боєць. Ярослава Фофуліт з друзями забрала цього воїна, вони надали йому першу допомогу і відправили в сусіднє село. Через кілька років, бабуся Ярослава, вже проживаючи під окупацією московитів, побачила цього чоловіка живим в сусідньому райцентрі…
«Знаєте, тільки недавно, я усвідомив, яким насправді скарбом для України, Тернопільщини і самого села Юстинівка, є Фофуліт Ярослава. Вона пам’ятала про неймовірні речі і могла розповісти дуже багато моментів, які б пролили світло на нашу історію. Жаль, що я не використав цей момент. Дай Боже Перемоги, життя і ми завершимо фільм про цей бій, свідком якого була бабуся Ярослава. Ми спільно з її внучкою, вчителькою Галиною Ходань, зможемо зберегти в пам’яті для майбутніх нащадків весь історичний фактаж, який зуміла передати нам Ярослава Фофуліт», – зазначив Михайло Ухман.
