Головна Головні “Я не хочу жити”. Психолог розповіла, як почути у словах дитини тривожні...

“Я не хочу жити”. Психолог розповіла, як почути у словах дитини тривожні сигнали

1293

Як що ваша дитина говорить щось, на кшталт: ” Це не життя, а існування”, ” Навіщо так жити” або “Я жити не хочу” – це перший крик про допомогу, кажуть психологи. І запевняють, якщо його не почути, через життєві труднощі дитина може замкнутися у собі, впасти у депресію та найгірше – покінчити життя самогубством. Аби до цього серед ваших близьких не дійшло, варто бути дуже уважним.

На початку грудня Тернопільщину сколихнули два випадки самогубства неповнолітніх. Обом дівчатам було по 15 років. Слідчі запевняють, підлітки вкоротили віку через нерозділені кохання. Проте, це не єдині випадки суїциду у нашій області.

– Самогубство двох дівчаток п’ятнадцятирічних. Ви знаєте – в Шумському і Збаразькому районі. Ми проаналізували ситуацію по цих випадках конкретно і також по випадках які були на протязі року. Загалом 130 випадків самогубства. В тому числі дорослого населення. В тому числі декілька випадків неповнолітніх, – розповідає начальник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Олександр Богомол.

– Батькам потрібно звертати увагу. Просто реагувати. Дуже часто звертаються батьки і кажуть: дитина говорила про це, але ми не звертали уваги. Думали, що вона не може такого зробити. Найбільшим міфом про суїцидну поведінку є те, що коли людина про це говорить, значить вона цього не зробить, – говорить доктор психологічних наук, психотерапевт Марина Орап.

Психологи застерігають бути пильними до своїх рідних, особливо якщо це діти-підлітки. Кажуть, через життєві труднощі людина може замкнутися у собі, впасти у депресію та найгірше – покінчити життя самогубством. Тому потрібно звертати увагу на найменші дрібниці їхньої поведінки.

– Такими дзвіночками обов’язково є антивітальні вислови так звані. “Це не життя – це існування”, або “Навіщо жити”, або “Навіщо так жити”. Дуже часто батьки не звертають на це увагу, вважаючи, що це дитячі пусті розмови, – каже Марина Орап.

Психологи запевняють: втрата близької людини – неабиякий стрес для рідних. Терміном полегшення визначають два-три роки після похорону. Найважче пережити смерть дитини, яка вчинила самогубство. Після такої втрати батьки оговтуються не менше ніж через п’ять років. Як боротися із втратою і пережити горе дивіться розширений сюжет у неділю, 18 грудня, в програмі “Провінційні вісті, Тиждень”.

Коментарі

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here