В Донецькому аеропорту загинув наймолодший з так званих “кіборгів”, 18-річний сумчанин Сергій Табала. Таку звістку напередодні тернополянам привіз один з захисників аеропорта наш земляк Валерій Чоботар. Водночас він отримав від містян ключі від броньованого автомобіля, який вже вирушив на підмогу бійцям. Сам Валерій поки залишився у Тернополі, щоб підлікуватись і невдовзі знову поїде на фронт.
Терористи називають їх “кіборгами”, а українці вважають героями. Один із захисників Донецького аеропорту тернополянин Валерій Чоботар з псевдо Гатило не погоджується ні з тим, ні з іншим. Каже, від кіборгів взяли хіба терпіння та витривалість, проте на відміну від них наші хлопці мають гарячі серця і душу. А справжні добровольці, вважає, ніколи не будуть цим вихвалятись чи зловживати. На війну пішли з власного бажання, тому ніхто з українців їм нічого не винен.
– Донецький аеропорт зараз для нас як місце, з якого ця ракова пухлина, ми її так називаємо з хлопцями, може посунутися далі на Україну. І ми його тримамо не для звіту Президенту, не для підтримки політики уряду, а для того, щоб туди не сідали ворожі літаки, а щоб ворожа армія не рухалась далі, – розповідає командир розвідувальної роти Українського Добровольчого Корпусу Валерій Чоботар.
Аеропорт тримають ціною власних життів. Напередодні загинув наймолодший з так званих “кіборгів”, 18-річний сумчанин Сергій Табала. Гатило, у мирному житті викладач бойових мистецтв, втратив в АТО трьох своїх вихованців. Сам відстоює єдність України з початку Революції гідності і тепер, підлікувавшись у Тернополі, знову вирушить на оборону аеропорта. Українцям дякує за надійний тил. Каже, волонтери роблять все і навіть більше.
– В нас є все, нам бракує морального здорового керівництва зі здоровим глуздом.
Найбільше допомагають небагаті українці, каже Валерій. Інколи передачі зворушують до сліз.
– Одному із хлопців з Луганщини в передачах попалась стара куфайка… В кишені цієї куфайки, ну вона новенька була, але десь 80-х років, коли їх там випускали, була записка від дідуся, якому 80 років з Сумщини. Він просто написав теплі слова: “На жаль, це все, чим я можу допомогти, але сподіваюсь, що вона комусь знадобиться. Хлопці, тримайтеся! Ви нам потрібні, хай Бог вас береже!”. Така маленька записка. І та куфайка для того хлопця мабуть найкращий бронежилет зараз.
Прогнозів щодо майбутнього Гатило не робить, проте вірить у свій народ і перемогу. Каже, хоча українці в якійсь мірі і заслужили владу, яку мали досі, така кількість смертей змінила нашу свідомість. Залишається лише кожному добре робити свою роботу.
– Не треба всім їхати на фронт, там надто тісно зараз і справа не в тому, скільки людей там буде тримати автомати. Дуже багато чоловіків зараз комплексують, що вони не на фронті. А я кажу, якщо ви щось робите корисне, тобто ви лікар і добре лікуєте, чи вчитель і добре вчите, чи журналіст і правильно пишете, то ви берете участь у цій війні, бо робите те, що вмієте робити.
