“Історія ядерного роззброєння України” – це книга насичена величезною кількістю досі незнаних фактів цієї сторінки формування незалежної держави. Юрій Костенко безпосередньо брав участь у тих подіях будучи науковцем, зокрема із ядерної енергетику. Крім того від 1990 року, (з першого скликання) був народним депутатом України. В час ядерного роззброєння, із 1992 до 1998 роки працював міністром ядерної безпеки. Крім цього Юрій Костенко очолював робочу групу з розробки концепції національної безпеки України. Головними дійовими особами у книзі є сам автор, також Леонід Кравчук, Білл Клінтон, Борис Єльцин, Іван Плющ, Леонід Кучма та інші українські, американські, російські, європейські політики, дипломати і науковці. У книзі використано чимало документів, розкрито кулуарну інформацію навколо ядерного роззброєння. Використано цитати різних світових ЗМІ які показують гостроту тогочасної інформаційної війни та пропаганди, що тільки підкреслює важливість тих подій.
– Хотів я написати цю книгу давно, одразу ж по завершенні цього процесу, десь в 95-96 роках. Але перевантаженість чи надто велика заангажованість в українську політику, в державні справи, не дозволяли мені узагальнити весь цей унікальний матеріал, тому що дійсно матеріалів в моєму архіві назбиралося тисячі. Це все документи, публікації, це стенограми, це, це, це, це, це. І для того, щоб все це систематизувати потрібно було вивільнити масу часу, якого я не мав. Але наступив тринадцятий рік, революція, далі війна і тому я дав собі сам слово, що я не маю права мовчати і я все закинув заради того, щоб написати цю книжку, – розповідає автор книги “Історія ядерного роззброєння України” Юрій Костенко.
На написання книги Юрію Костенку пішло два роки. Тепер, вважає автор, його книга здатна задовольнити цікавість українців та світової спільноти щодо ядерного роззброєння України й розкриваючи чимало цікавих фактів.
– Отже, одна тонна високозбагаченого урану коштує 100 мільйонів доларів. Одна тонна плутонію збройового коштує від 500 мільйонів до одного мільярда. В українській ядерній зброї було приблизно по сто тонн і високозбагаченого урану і плутонію. Тому ви можете собі уявити якого обсягу матеріальні цінності належали Україні на правах власності і за що Росія повела так жорстко боротьбу з Україною за цей спадок і не лише керуючись військовими мотивами, мова йшла про вартість яка тоді для України просто була незбагненною.
Ядерний потенціал України насправді був колосальним ресурсом для сміливого входження у світову спільноту, проте вплив Росії відчувався чи не в кожному рішенні української влади.
– В цій книзі представлена стратегія, яку розробила наша депутатська комісія робоча. В цій книзі представлені унікальні дані, які я отримав побувавши на підприємстві, яке розбирало українську тактичну зброю, ядерні боєголовки, а на тому підприємстві 60% етнічних українців працювало. І вони готові були не тільки передати знання щодо ядерної зброї з тим, щоб Україна могла не використовувати цю зброю, але принаймні безпечно з нею поводитися. Вони готові були переїхати в Україну, вони готові були передати всі вагові характеристики, які стосувалися ядерної зброї по урану і плутонію, а це “topsecret” не тільки Радянського союзу а й будь якої іншої країни, яка виготовляє ядерну зброю. Але українське керівництво коли я приїхав з цими пропозиціями, вище керівництво, як ви розумієте, віднеслося досить прохолодно до цих всіх пропозицій українців, які хотіли збагатити Україну своїм інтелектом.
Були пропозиції і від США, які теж були зацікавленні у ядерному роззброєнні України, достатньо вигідні українцям проте врешті угоду про роззброєння отримала Росія, давши Україні в обмін ядерного палива орієнтовно лише на 1 мільярд доларів, забравши плутонію й урану десь на 100 мільйонів, каже Юрій Костенко. 1 червня 1996 року з України вивезли останню, із понад 5 тисяч ядерних боєголовок. Довірившись запевненням в гарантіях безпеки нині доводиться від одного із тих гарантів захищатися, ціною життя своїх вояків. Це прямі наслідки тих поступливих взаємовідносин України й Росії, каже автор книги.
– Не було розуміння, що таке національний інтерес і не було для вчорашніх комуністів зрозуміло, що захищатися Україні треба від Росії, а не від якоїсь міфологічної тиранії. Бо в військовій доктрині лише зараз з’явився запис після річного ведення війни Росії проти України, що росія відноситься до потенційних ворогів України і потенційно небезпечних країн. Отже, висновки у цій історії кореспондуються із сьогоденням дуже чітко і дуже чітко дають відповідь як у сьогоднішній ситуації необхідно вести державну політику аби ми вдруге на нашу новітню історію не втратили ті колосальні можливості, які ми мали тоді на початках незалежності і сьогодні ми також маємо колосальні можливості відірватися від Росії і в силу війни її проти України і в силу того, що світ розкрив Україні всі двері.
