Залозецький став – одна із найбільших водойм Тернопільщини. Його уже називають другим Світязем та переконані, що він може скласти конкуренцію Шацьку. За хвилин сорок сюди можна доїхати з обласного центру. Прекрасна природа, рибалка, можливість як активно відпочити, так і позасмагати.
“Ми дуже хотіли зробити із Залозеччини таке туристичне містечко. Тут надзвичайні краєвиди, дуже красиво. Наше Залозецьке озеро – це перлина наша. Є краєзнавчий музей, є руїни замку, є костели старі, де можна багато всього показати. Ми хотіли зробити зелений маршрут. Є у нас локація Сонячний берег. Це територія пляжу на нашому озері. Ми хотіли на цьому зробити акцент і сюди заводити туриста,” – розповідає голова Залозецької територіальної громади Андрій Нитка.
Перший проєкт цього задуму, завдяки місцевим спонсорам, уже вдалося реалізувати, згодом планували звести будиночки для відпочинку. Тут мають намір не лише гроші заробляти, але і створити комфортне середовище для відновлення сил бійців, які повертаються з фронту, рідних захисників, місцевих мешканців. Задумів було багато. Реалізувати їх через війну поки що не вдається. Голова громади пояснює, у пріоритеті – потреби фронту. Туди направляють техніку, одяг, засоби індивідуального захисту, продукти харчування. Дбають про переселенців, які вирішили залишитися у громаді, сім’ї героїв. А тим часом проблеми накопичуються.
“На жаль проблем і до війни вистачало, а з початком війни їх ще більше стало. І не вистачає зарплати на фінансування зарплати вчителів, не хватає обладнання. Ми розуміємо, що в країні війна. Але постала у нас ще одна проблема – це шкільний автобус. Він із 2004 року випуску. До початку війни він вже був фактично списаний і стояв , не використовувався, тому що був новий автобус. А з початку війни його забрали на потреби ЗСУ. Тому ми відремонтували його і знову використовуємо,” – зазначає Наталія Храбцьо, директорка Залозецької СЗОШ І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов.
Голова громади пояснює: придатний шкільний транспорт віддали на потреби фронту, довелось перепросити старий, списаний 20-річний автобус, яким добиралися до школи ще батьки сьогоднішніх школярів.
