Воювати за рідну країну і бути похованим у чужому місті. Сьогодні у Тернополі поховали ще одного загиблого в АТО бійця добровольчого батальйону «Айдар» – 33-річного Федора Коломійця. Чоловік родом з Алчевська Луганської області, там у нього залишилась сім’я, проте на похорон з окупованого міста ніхто не приїхав. До Тернополя його привезли разом з нашим земляком Андрієм Юркевичем, якого поховали напередодні. Обидва хлопці загинули в один день, під час трагічного розстрілу айдарівців одразу після проголошення перемир’я. Панахида відбулась в “Домі печалі”. Поховали бійця на Микулинецькому кладовищі.
Напередодні Тернопіль попрощався з “айдарівцем” Андрієм Юркевичем. Вже наступного дня – з його побратимом, Федором Коломійцем.
– Це були доброзичливі люди, щирі, патріоти, націоналісти.
Обидва хлопці загинули в один день, в перший день перемир’я, 5 вересня, у бою неподалік Стукалової Балки на Луганщині. Їх підрозділ повертався із бойового завдання і потрапив під обстріл російських бойовиків.
– Їхню колону підступно підловили російські специ і під нашим українським прапором, які близько до них підійшли і почули, що це “Айдар”, зразу почали знищувати. Вони дострілювали поранених, а потім підпалили трупи, – розказує боєць батальйону “Айдар” Віктор.
Федір – родом з Алчевська Луганської області.
– В нього є брати і сестри, він 11-та дитина в сім’ї, наймолодша дитина, – каже громадський активіст Галина Пантюхіна.
Проте ховали чоловіка у Тернополі. Панахиду провели в “Домі печалі”. Ніхто з рідних на похорон не приїхав. “Айдарівці” кажуть, він вдома, хоч і далеко від рідного міста. Бо Схід і Захід – разом, це його Україна. За неї кожен з бійців готовий покласти життя. І, на жаль, так стається нерідко.
– З Веселої Гори ми забрали 38 тільки наших, айдарівських двохсотих. А там була ще 80-та бригада… Коли виписують 10 БРТ і з них доходить тільки два. А з території заводу виїжджає 4, і до місця призначення доходить тільки 2, – говорить боєць батальйону “Айдар” Віктор.
– А 2 ще де?
– Вони в дорозі поламались. Ну, не доїхали.
Максим, боєць батальйону “Айдар”, розказує:
– Дуже мало лишилося, тому що держава хоче позбутися добровольчих батальйонів, не знаю, правда, чому… Посилають дітей 18-19-річних, які непристріляні, не мають поняття, що таке війна, ведення тактики бою, не вміють працювати зі зброєю…
– Чи нині не виникає бажання не повертатись туди?
– Виникає бажання ще більше повертатись туди. Треба показати, що незалежно від того, скільки нас лишиться, чи 120, чи один, ми будемо битися до кінця.
Федора Коломійця поховали на Микулинецькому кладовищі, поряд з Андрієм Юркевичем. Їх бойові побратими з “Айдару” після похорону знову повертаються на фронт. З собою повезуть гуманітарну допомогу і дитячі малюнки.
