Все його життя – це шлях патріотизму та боротьби. Меморіальну дошку талановитому українському письменникові, журналісту, громадсько-політичному діячеві, педагогові, лауреату премії імені Братів Лепких, народному депутату України 1-го демократичного скликання Левкові Крупі встановили на фасаді рідної школи номер 8, що у Великій Березовиці. Відомого випускника цієї школи вшанували з нагоди 80-ї річниці від дня його народження.
Левко Крупа – видатний український діяч, який чимало зробив для Батьківщини. Все своє життя невтомно працював, творив історію як особистість. Це людина епохи, один із засновників Народного руху України на Тернопільщині. Його постать є дуже важливою для всіх нас і постає прикладом для багатьох поколінь. Доктор мистецтвознавства Олег Смоляк згадує, спочатку познайомився з Левком Крупою заочно, на сторінках тодішньої районної газети ще у 1969 році. Його зачепили рядки вірша, які написав митець.
Професор згадує, то був непростий час Брежнєвської комуністичної системи, тому такі вірші, зазвичай, не публікували. Ймовірно, твір потрапив на сторінки газети випадково. Власне, з того часу і надовго не з’явилось жодного опублікованого вірша митця. Левко Крупа був з сім’ї українських націоналістів та учасників УПА.
На фасаді школи №8 у Великій Березовиці, де навчався митець, встановили меморіальну дошку. Випускника школи згадують та пишаються, що навчався саме тут.
На відкриття пам’ятки прийшли рідні Левка Крупи. Донька Наталя каже, про батька залишились тільки теплі і щемливі спогади. Зізнається, що багато в житті навчилась саме від тата, а найбільше – любові до праці.
-Найтепліший спогад, який спливає зараз у пам’яті – це день мого одруження, і батько такою теплою, ніжною рукою поправляє мені зачіску. Це вияв такої якоїсь батьківської уваги, неповторного такого захоплення мною як своєю дочкою до зворушення, – каже донька Левка Крупи, доцентка кафедри журналістики НАТАЛІЯ ДАЩЕНКО.
Окрім доньки Наталії у творчій і патріотичній сім’ї зростав і син Левка Крупи – Любомир. Після повномасштабного вторгнення чоловік добровільно пішов захищати країну та вже березні минулого року загинув у нерівному бою. Його матір, пані Марія розповідає, син був не лише розумним, людяним і патріотичним, але і дуже скромним. Тільки через 20 років родина загиблого нарешті надрукувала монографію, яку написав Любомир. Керівник та рецензенти видавництва підтвердили актуальність думок сьогодні, а саме “християнської України”.
