Щорічно 2 лютого світ відзначає День Бабака. Свято, традиційно американське, та все ж своє коріння воно має ще від Римської Імперії, де святкували День Їжака. Потім традиція перейшла до Німеччини, де головним метеорологом був борсук. А вже вихідці з Німеччини завезли свято у США, зокрема у штат Пенсильванія, звідки воно набуло поширення у світі через романтичну комедію “День Бабака”, що вийшла у 1993 році.
З 1841 року бабак передбачає початок весни. Його випускають із нори і спостерігають за ним. Якщо, бабак побачить свою тінь,то лізе назад спати – буде ще кілька морозних тижнів. Але, якщо день похмурий, бабак не бачить тіні і не вертається до нори – варто чекати на ранню весну. Український ж бабак зазвичай прокидається на свято Явдохи – 14 березня.
Кажуть, він виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення. Проте, передбачати погоду доведеться двом головним бабакам України: слобожанському Тимку, що живе на біостанції Харківського національного університету ім. В.Каразина на Харківщині і галицькому Мишку , який з 2009 року живе у Львівському дитячому еколого-натуралістичному центрі. Хоча прогнози бабаків не є точними, та все ж з кожним роком свято стає популярнішим.
