– Донька у нас хворіє. Вона вранці сказала, що йде до міста щось собі купити. Перечити їй я не став, бо це робити дуже важко. Я знав, що через години дві Оля має повернутися. Та час йшов, а її все не було. Я почав хвилюватися і вирішив їхати на пошуки, – пригадує усе батько зниклої жінки Михайло Колігер.
Спочатку чоловік у Теребовлі обійшов місця, де полюбляла бувати донька. Далі взяв машину та поїхав до Тернополя. Він знав, що Ольга інколи катається на потягах. Тому перевірив залізничний вокзал обласного центру. Не знайшовши, звернувся за допомогою до правоохоронців.
– Працівники міліції Теребовлянського відділу приїхали оперативно. Швидко все оглянули, розпитали та поїхали на пошуки. Вони шукали всюди, де моя донька полюбляла бувати – в районі цегельного заводу, на березі річки, на Замковій горі.
На пошуки жінки керівник райвідділу міліції Микола Сивуля по тривозі підняв весь особовий склад. Шукали всюди – вокзали, місця скупчення людей, ліси, неподалік житлових будинків.
– Я разом зі своєю групою оглядав лісовий масив. Вдалині ми побачили жінку в світлій куртці, – розповідає оперуповноважений сектору карного розшуку Теребовлянського РВ Віталій Михальчук. – Підійшли ближче до неї. Вона себе назвала і сказала, що заблукала і не може знайти дороги назад. Ми її завезли додому і повідомили батька.
Як стало відомо пізніше, жінка, взявши із собою десять гривень, пішла покататися на потязі. Доїхала до Хоросткова. Чекати наступну матрису дівчина не захотіла і вирішила повернутися додому пішки, а це майже 25 кілометрів. Спочатку йшла колією, потім полями. І уже на Замковій Горі, неподалік дому, її знайшли правоохоронці.
За словами батька, донька вже не вперше пропадає. Востаннє таке з нею трапилося років п’ять тому. Михайло Колігер переконує, що відтепер стежитиме за Ольгою пильніше і не відпускатиме з дому без мобільного телефону.
