Життя і творчість Тараса Шевченка були пов'язані з Тернопільщиною. Восени 1846 року він побував на нашій землі за завданням Археографічної комісії, відвідував Вишнівець, Почаїв, Кременець і довколишні села. Великий Кобзар виконав у нашому краї кілька малюнків, записував народні пісні та легенди. Враження від перебування на Волині потім відгукнулися в його безсмертних творах.
Їхали не бричкою, як колись Шевченко, а автівкою. Та чим ближче до Почаєва, розуміли, що через століття бачимо ту ж землю, те ж небо, вдихаємо те ж повітря. І, коли у променях передвесняного сонця з’явилась Лавра, не зупинитись не змогли. Безхмарний ранок тепер такого пам’ятного для кожного українця вівторка, 18 лютого не віщував нічого поганого. І навіть крук не злякав. Люди кажуть, цей птах приносить звістку. Але коли дивишся на святиню, хіба думаєш про смерть, про десятки смертей, які у ці хвилини стаються за сотні кілометрів у самому серці України, у такому ж намоленому за тисячоліття Києві.
Почаїв зустрів сонцем, людськими посмішками та своїм уставом. Ми готувались до непростих розмов зі служителями Лаври. Не секрет, отримати дозвіл на відеозйомку там непросто. Та наша розповідь про мандрівку шевченківськими шляхами, схоже, вразила. Після недовгих перемовин з охороною та черговим монахом розпочали роботу. Але пильне око козака стежило, аби камера фільмувала лише визначені для нас об’єкти.
Трохи історії. У середині жовтня 1846 Тарас Шевченко відвідав Почаїв. Вивчав тут стародруки, цінні документи XVII століття. Намалював чотири акварелі: «Почаївська лавра з півдня», «Почаївська лавра зі сходу», «Вид на околиці з тераси Почаївської Лаври», «Собор Почаївської лаври» (нині всі картини зберігаються у Київському національному музеї Тараса Шевченка), два ескізи та начерк олівцем.
Є свідчення, що у Почаєві Тарас Шевченко зустрічався з видатним польським скрипалем і композитором Каролем Ліпінським, слухав його віртуозну гру, про що Кобзар пише у повісті «Близнецы». Про Почаїв Шевченко згадує в поемах «Слепая», «Невольник», «Петрусь», повісті «Варнак». Зацікавились, прочитайте і переконайтесь, там є про нашу землю.
У Почаєві Тарас Шевченко поселився в новому будинку для прочан, що розміщувався біля пагорба при в’їзді до комплексу монастирських будівель. Саме на зйомку цього будинку ми отримали благословення. Але тільки ззовні. Тому повірте на слово, сьогодні тут магазин. Торгують церковними книгами та різним крамом. Про перебування Кобзаря нагадує таблиця.
Працювали недовго. Але Лавру залишали вдоволені. Навряд чи історія збереже імена багатьох її сьогоднішніх господарів та гостей. А от Шевченка у Почаєві пам’ятатимуть. Пам’ятатимуть молодим, сповненим енергії та сил до життя, до малювання, до художнього слова. Тому і пам’ятник у місті молодому Кобзареві. У нього попереду – найкращі роботи. Пам’ятаєте Франкове «Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури».
Вже дорогою до Кременця дізнались про трагедію на Майдані. Про те, що небесна сотня невмолимо шикувала у свої ради найкращих.
Заговорять і Дніпро, і гори!
І потече сторіками кров у синє море.
"І мертвим, і живим, і ненарожденним…"
