додому Головні Таємниці імен: як колись галичани називали своїх дітей?

Таємниці імен: як колись галичани називали своїх дітей?

1172

Коли ми цікавимося власним родоводом, дивимося відео про нашу історію або виключно з інтересу переглядаємо статті з переліком імен – нас зачаровує. Стільки красивих та забутих імен… Що вони означають? Які таємниці приховують? Чому галицькі священники у ХІХ ст. відмовлялися хрестити дітей Володимирами та Ольгами? Як зникли і повернулися слов’янські імена? Як радянська влада знищувала питомо українські традиції іменування, відтак, наприклад, звучання “Хведір” та “Ївга” стали незвичними для наших вух? Про це та багато іншого – читайте у статті.

Після прийняття християнства у Київській Русі слов’янські імена почали виходити із вжитку, тому що їх асоціювали з язичництвом. Спочатку існувала практика використання двох імен – слов’янського і хрестильного. Сьогодні ми знаємо про подвійні імена князів: хрестильним іменем княгині Ольги було Олена, Володимира Великого – Василій, Ярослава Мудрого – Георгій, його сестра Доброніга, у шлюбі польська княгиня, була хрещена як Марія. 

Як відмирали традиції слов’янського іменування бачимо в наступних поколіннях князів.  Невідомо, чи було слов’янське ім’я у Романа Галицького. Він одружився із візантійською принцесою, і його діти, видатні князі Данило і Василько, мали християнські грецькі імена. Данило Галицький називав своїх нащадків як на візантійський (Іраклій, Лев, Роман, Софія, Устинія), так і на слов’янський лад (Мстислав, Переяслава). Наступні покоління Галицької династії мали вже тільки грецькі імена: Лев, Юрій, Андрій, Марія, Анастасія.

Згодом слов’янські язичницькі імена майже повністю виходять із вжитку, в українську традицію вони приходять із сусідніх країн (наприклад, Світлана з Болгарії, Людмила з Польщі), або як переклади грецьких імен (Богдан є аналогом імені Теодор, яке означає з грецької “Божий дар”). 

Цікаво, що такі традиційні для Галичини імена, як Ольга, Володимир, Ярослав, повернулися в ужиток лише в середині ХІХ ст. За словами історика Ярослава Грицака, так почали називати дітей представники інтелігенції під впливом поширення знання про Русь-Україну. Консервативно налаштовані священники спершу чинили супротив і не хотіли хрестити, тому що вважали ці імена язичницькими.

Хоч давньоруські імена зникли, і поверталися досить повільно, давні традиції наречення дітей збереглися. У багатьох родинах досі заведено називати старшого сина на честь діда по батьковій лінії, також дітей називали як хресних батьків.

Вважалося, що дитину слід називати як когось із роду, нових імен майже не давали. Якщо родич мав нещасливу долю, на його честь не називали. Однак це не стосувалося дітей: новонародженого могли назвати як померлого брата чи сестру (в той час була висока дитяча смертність).

Визначальним також був релігійний чинник: якщо дитина народилася на свято, вважали, що вона принесла собі ім’я, називати по-іншому вважалося гріхом, дехто чинить так досі.

Ім’я також могло бути засобом успослідження та приниження. У багатьох парафіях на Галичині аж до початку ХХ ст. всіх позашлюбних дітей називали однаково: хлопчиків – Ничипір, дівчаток – Горпина, рідше Наталія чи Минодора. Законним нащадкам таких імен не давали ніколи. 

В часи радянської окупації була уніфікація в усьому – нарікання дітей не виняток. Відмерли питомо українські форми імен: Хведір став Федором, Ївга – Євгенією, Орина – Іриною. Спостерігалась значна концентрація імен, тобто невеликою кількістю імен називали переважну більшість новонароджених. У 1967 р. в Києві використовували лише 66 жіночих і 52 чоловічих імені. Більше того, п’ятьма жіночими іменами (Олена, Ірина, Світлана, Тетяна, Наталія) назвали половину маленьких киянок. А серед чоловічих імен першість зайняли Олександр, Сергій, Олег, Володимир, Ігор.


Зараз батьки знову дають своїм дітям старовинні імена, щоб відновити призабуті родинні звичаї, а також привносять в українську традицію абсолютно нові для неї імена.

Значення старовинних імен

Жіночі:

  • Агафія — (гр.) добра.
  • Василина— (гр.) цариця. 
  • Євдокія — (гр.) добра слава.
  • Євстахія — (гр.) щаслива.
  • Зоя — (гр.) життя.
  • Костанція — (гр.) постійна, вірна.
  • Ксенія — (гр.) від «гостинність, тепла зустріч».
  • Меланія — (гр.) чорна.
  • Орина — народна форма імені Ірина.
  • Орися — народна форма імені Ірина.
  • Параскева — (гр.) очікування, переддень суботнього свята, п’ятниця.
  • Стефанія — (гр.) вінець, корона.
  • Текля — (грец.) народна форма імені Фекла, слава Богу.
  • Теодора — (гр.) Божий дар.
  • Харитина — (гр.) милосердя.
  • Хівря — (гр.) народна форма імені Февронія, світла, сонцесяйна.
  • Юстина — (лат.) справедлива.

 Чоловічі:

  • Атанасій — (гр.) безсмертний.
  • Вакула — (гр.) пастух.
  • Гнат — (лат.) вогонь.
  • Дем’ян — (гр.) той, що підкорює.
  • Євстахій — (гр.) щасливої долі.
  • Євтимій — (гр.) щасливий дух.
  • Єремія — (євр.) Бог звеличить.
  • Йосип — (євр.) Бог додасть.
  • Климентій — (лат.) лагідний.
  • Леонід — (гр.) подібний до лева.
  • Никифор — (гр.) побідоносець.
  • Омелян — (лат.) той, хто змагається.
  • Свирид — (гр.) заможний господар.
  • Севастіян — (лат.) високоповажаний.
  • Северин — (лат.) суворий, поважний.
  • Тадей — (євр.) похвала.
  • Теодор — (гр.) Божий дар.
  • Теофан — (гр.) той, в кому Бог проявляється.
  • Теофіль — (гр.) приятель Божий.
  • Тимотей — (гр.) богобоязливий.
  • Ярема — (євр.) Бог звеличить.