Хрест із сотень лампадок, інсталяція з гільз декорованих колоссям, що символізує нашу боротьбу за Україну. На Театральному майдані зібрались небайдужі, аби запалити свічку та молитвою вшанувати жертв Голодоморів. У 20-ому столітті українці пережили одразу три штучних голодомори. Проте наймасштабніший з них відбувався у 1932-1933 роках. Тоді мученицькою смертю загинуло близько чотирьох мільйонів людей. Ще 600 тисяч так і не народилися. Цьогоріч минають 90-ті роковини геноциду українського народу. Віддати шану жертвам тоталітарного режиму та поставити лампадку на майдан прийшла й Наталія Постільська.Наталія Постілька, учасниця віче до Дня пам’яті жертв Голодоморів, розповідає: “Моя родина з репресованих. З тих, які боролися за Україну, голодували разом із західною Україною. Встигли сховати якусь там квасолю, картоплі трошки, тим і пережили. Раз в день варили, як колись говорила бабуся, баланду”.
Пік Голодомору припадає на червень 1933 року. Тоді щодоби мученицькою смертю помирало 28 тисяч осіб, щохвилини – 20 людей. Цього року ми вдруге вшановуємо пам’ять жертв Голодоморів в умовах повномасштабної війни. Сьогодні на фронті наші захисники і захисниці продовжують боротися за те, аби новий голодомор не відбувся, а на столах українців завжди був хліб. Лише за три місяці, здійснюючи атаки по припортовій інфраструктурі України, окупанти знищили майже 300 тисяч тонн зерна.
Володимир Труш, голова Тернопільської ОВА, коментує: “До війни були лампадки, свічки. Ми згадували про це. А зараз подивіться, в нас окопні свічки, в гільзах вогонь. Це вже нова історія. Це вже новий признак того геноциду”.
Сотні небайдужих вшанували загиблих від штучних голодів українців загальнонаціональною хвилиною мовчання. Свічки у вікнах українців по всьому світу свідчать про наш сум, про нашу незламність і про те, що українці були, є і будуть вирощувати хліб на своїй землі, будувати, розвивати й захищати свій дім і свою державу.
