Головна ctrichka “Скрипка розсипалась, коли власник не встиг передати її у спадок”, – музикант...

“Скрипка розсипалась, коли власник не встиг передати її у спадок”, – музикант Петро Катола

17

vlcsnap-2015-02-24-13h38m20s117Незвичайний музей створив у селі Ішків Козівського району тернопільський музикант Петро Катола. Він зібрав у ньому музичні інструменти зі всього світу. Подібних музеїв в Україні – одиниці. 

Музика звучала завжди в нас вдома. Батько був музикантом, керував духовим оркестром в нашому селі, пізніше – церковним хором. Відколи я себе пам’ятаю – музика завжди в нас була. Першим музичним інструментом я пробував оволодіти за допомогою батька, пізніше із братами починали грати, бо і брати в мене музиканти – саксофоніст, на гітарі другий брат грав. Перші музичні спроби були в сімейному колі з раннього дитинства практично.

Відділити життя від музики людині, яка вже багато років нею займається, важко. Все, що робиться, або завдяки музиці, або з музикою, або для музики. Так життя і побудоване в музикантів.

Сама ідея музею прийшла не сама по собі. Все йшло поступово і перший поштовх був, напевно, тоді, коли нам в руки потрапило дуже багато старих фотографій, на яких зображені місцеві музиканти. Це 1905, 1920 роки, де величезні оркестри духові, музиканти, які грають на народних інструментах. Це зацікавило, тому що ми всі цікавимося видатними людьми, шукаємо їхні якісь цікаві історії, а тут прості люди, які живуть своїм буденним життям, але, разом з тим, грають в самодіяльних колективах. Тоді такі колективи налічували до 40 чоловік, значить, мусила бути людина, яка цим всім керувала, мати базову освіту як це робити. Мене це зацікавило, я почав збирати інформацію. Пізніше вона вилилась в стенди, тоді захотілось їх розбавити інструментами. І так поступово назбиралась чималенька колекція.

vlcsnap-2015-02-23-17h01m35s155

vlcsnap-2015-02-23-17h01m04s101

 

vlcsnap-2015-02-23-17h00m40s106

Коли люди приходили до нас в заклад, їм дуже хотілось взяти інструмент в руки, доторкнутися, попробувати, як він звучить. І, відповідно, в кожного є тема для розмови: той хотів грати, той грав, вчився, закинув, а той жаліє про це. Дуже багато історій цікавих із тим пов’язано. Пізніше ми подумали: чому б і ні? Якщо людині це цікаво, якщо вона хоче мати в руках цей інструмент, навіть якщо вона не музикант, не професіонал.

Перші прояви музикальності – це вже з народження в дитини видно. Тим більше, діти, які перший раз в житті бачать те різноманіття інструментів, їхнє враження заставило нас займатися тим серйозніше і зараз в нас вже є чималенька колекція.

Багато інструментів потрапляють до нас звичним шляхом. Ми щось шукаємо, бачимо і купляємо. А є інструменти, які мають історію, і ми її знаємо. До нас звертаються люди і кажуть: є такий інструмент і з ним є така історія. Навіть сімейні реліквії, які дорогі людям, в нас також є. В нас є 2 скрипки із дуже цікавою долею. Одна скрипка – отця Любомира Якиміва, яка з ним була протягом всього його життя. І це була його розрада, може навіть єдина, в дуже тяжкі часи. Друга скрипка, як нам розказали старші музиканти, що в нашому краї існувала традиція. Скрипка передавалась від кращого музиканта до кращого декілька поколінь. Нам відомі три музиканти, які володіли цією скрипкою. Музикант, який вже відчував, що закінчує свою кар’єру, передавав кращому музиканту в регіоні ту скрипку. Та скрипка була у такого музиканта “Бєгас”, пізніше він передав її Крупніцькому, а в кінці 80-х років скрипка потрапила до виходця з села Ішкова, прекрасного музиканта і художника Степана Павлишина. Він на ній довший час грав, проте традиція обірвалась, він її передати не встиг. Скрипка буквально за декілька місяців розсипалася: трісла, розклеїлася. Містика…

vlcsnap-2015-02-23-17h12m19s233

Серед цікавих інструментів є тут дримби в’єтнамські, карпатські та китайські, тибетські чаші, африканська карімба (ручне піаніно), африканський глиняний барабан з Нігерії, африканський барабан, який розмовляє, саранга з Непалу, арабська лютня, ліра Близького Сходу, арфа з Єгипту, діджеріду – інструмент австалійських аборигенів, дудук.

Вважається, чим примітивніший інструмент, тим він менш цікавий. Але коли дитина перший раз чує дримбу чи бере її в руки, відчуття її міняються. Виявляється, на такому інструменті може грати будь-хто, розвивати свої слухові уявлення. Такий же інструмент – співаюча тибетська чаша. Її сприймають просто як посуд, але коли вона починає звучати, а коли ще людині розкажеш історію тої чаші, і що науково доведений її вплив на людину, відкривають великі очі і починає зовсім по-іншому думати, що в тому світі робиться, що таке звук, що таке музика взагалі, як вона впливає на людину.

 

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here