Особи, «які ухиляються від лікування або продовжують пиячити після лікування, порушують трудову дисципліну, громадський порядок або правила соціалістичного співжиття», повинні направлятися в лікувально-трудові профілакторії. Так примусово через рішення суду у Радянському Союзі намагались лікувати від алкоголізму. Старт цьому дав у березні 1974 указ Президії Верховної Ради РРФСР «Про примусове лікування і трудове перевиховання хронічних алкоголіків». ЛТП за колючим дротом почали відкривати в інших республіках. Однак така система примусового лікування, навіть підкріплена «сухим законом», проблеми алкоголізму в СРСР не вирішила. Зрештою залізна завіса впала, Радянський Союз розпався і під тиском демократичних перетворень система примусового лікування у 1994 році в Росії була скасована указом Бориса Єльцина. Останні в Україні ЛТП – у Харківській та Одеській областях – були ліквідовані Указом Президента у 2009 році. Частину із раніше закритих перепрофілювали у виправні колонії. Єдиний у Тернопільській області лікувально-трудовий профілакторій 20 років працював у Великих Дедеркалах на Шумщині. Після десяти років боротьби за приміщення колишнього ЛТП місцева громада зрештою особливих статків не отримала: аварійний адмінбудинок, від розбору якого якщо буде 40 тисяч гривень, то й те добре для благоустрою в центрі села, та понівечену радянською владою церкву, у відновлення якої треба вкладати мільйони.
Це зараз можна вийти з території колишнього ЛТП чи ввійти так вільно, бо його вже нема і на руїни перетворилась колишня адмінбудівля, в якій був контрольно-пропускний пункт. На території ж колишнього монастиря і храму вісімнадцятого століття облаштувала у Великих Дедеркалах в тисяча дев'ятсот сімдесят шостому році лікувально-трудовий профілакторій радянська влада. Побудували ще кілька приміщень – як от штрафний ізолятор, господарські приміщення, санітарну частину, та ті, хто примусово лікувався тут від алкоголізму, жили у келіях колись монастиря, в церві – працювали. Василь КИСЛЯК, який працював в ЛТП від початку його створення, розповідає, що церкву розділили на два поверхи.
Василь КИСЛЯК, колишній працівник ЛТП, прихожанин церкви Св. Миколая у В. Дедеркалах Шумського району: "Тут стояв цех. Стояли токарні станки, фрезирувальні, на другій половині стояв сварочний цех. Тут була так як все рівно кузніца".
ЛТП ліквідували у Великих Дедеркалах у 1993-му. Відповідно до Указу Президента України про повернення культових споруд у 1993-му ж церкву передали громаді, і вона почала діяти як храм Святого Миколая.
Іван ДАНИЛЮК, сільський голова с. Великі Дедеркали Шумського району: "Решту приміщень ще було в підпорядкуванні Департаменту відбування покарань обласного і діяв ще лікувально-трудовий профілакторій три роки. Після того на початку 1996 року він був ліквідований повністю, будівлі ще перебували в власності Департаменту. Нам передали тільки після неодноразових звернень і релігійної громади, і жителів села, і депутат тоді, бувший депутат Верховної ради Ратушний допомагав в цьому плані. В 2006 році в територіальну громаду села були передані будівлі адмінбудинку, штрафного ізолятора, санітарної частини, господарські двори. А єпархіальному управлінню повернуто у власність колишні монастирські приміщення і приміщення проборства".
Крім церковних, майже всі із цих будівель вже за два роки безкоштовно перейшли із власності громади Великих Дедеркал у власність громад Шумського району. Частина із них задіяна, частина – ні.
Іван ДАНИЛЮК, сільський голова с. Великі Дедеркали Шумського району: "Санітарну частину ми передали у власність територіальних громад району і зараз ведеться будівництво, реконструкція-будівництво геріатричного відділення. На сьогоднішній день освоєно десь так порядка 2 мільйони гривень державних коштів. Ще потребують десь порядка 5 мільйонів. Якщо буде фінансування, то надія є, що, можливо, цього року, або наступного року це відділення почне діяти".
Приміщення ж монастиря досі пустка і потроху руйнується, хоч ще в кінці дев'яностих років, до передачі їх єпархії Української православної церкви Київського патріархату задуми були.
Іван ДАНИЛЮК, сільський голова с. Великі Дедеркали Шумського району: "Різні задуми були на рівні районного керівництва і обласного керівництва, але їх втілити не вдалося. Це мав бути і відділ Львівської академії, і управління внутрішніх справ – навчальний, і монастир, але до цього часу будівлі не освоєні, монастирські будівлі".
Єдине, що залишилось після ліквадації ЛТП у власносності громади Великих Дедеркал, – вже аварійний адмінбудинок профілакторію, і частина стіни. Зараз це розбирають і за виручені гроші, каже сільський голова, монастирський комплекс в центрі села нарешті отримає хоча б належну огорожу і благоустрій навколо себе.
