Перші українці у Хорватії вели активне громадське та суспільно-політичне життя. Наприкінці XIX – на початку XX століття українці з Галичини, яка в той час перебувала у складі Австро-Угорської імперії, мігрували до східної Хорватії та північної Боснії, а звідти – на інші території сучасної Хорватії.
Українці у Загребі мають свою парафію. Це греко-католицька церква Кирила і Мефодія, яка знаходиться у центрі міста. Вже близько 150 років, відколи наші земляки організовано живуть у столиці Хорватії, вони мають свою Святу Літургію українською мовою. Зараз українською Богослужіння проводять раз в місяць. Українці у Хорватії завжди вели активне громадське життя. Між двома світовими війнами в Загребі студіювала молодь з Галичини, діяла студентська організація «Дніпро», виходив часопис «Думка». Діяло також товариство "Просвіта". У той час організація активно розвивалася у Галичині, тож її філію заснували і в столиці Хорватії. Тоді товариство було розміщене у кількох метрах від головної будівлі країни – парламенту. В 40-х роках минулого століття у Хорватії, за домовленістю між ОУН з урядом Анте ПАвелича, створено на правах консульства українське представництво. З українських поселенців й емігрантів при хорватській армії організували «Український легіон», який мали вислати на радянський фронт.
– Голова тої Просвіти Львівської – Василь Войтановський. Тут були студенти медицини, фармацевти, юристи. Він в 41 році був офіційний представник України, який визнаний від влади незалежної держави Хорватії. І були прийняті як делегація, – розповів депутат IV скликання Хорватського Сабору, член Української громади міста Загреб Борис Гралюк.
Один із найстаріших навчальних закладів у Хорватії – це гімназія у Загребі. Вона заснована ще на початку XVII століття. Спочатку тут навчалися лише діти з багатих сімей, а пізніше вже й інші. Випускнками гімназії стали близько десяти відомих українців. Серед інших Йосиф Костильник, один зі співпрацівників митрополита Андрея Шептицького. Неподалік розміщена греко-католицька семінарія. Вона у столиці Хорватії діє вже більше ста років. У семінарії окрім хорватів навчалося багато українців. Сюди двічі приїжджав митрополит Андрей Шептицький.
– Навчався цілий ряд українських хлопців з Бачки і Срему, з Воєводини, з Славонії (то східна частина Хорватії) і центральної Хорватії, з Загребу. Але найбільше з Боснії, де найбільша частина українців переселилася з часів Австрії. Не всі стали священиками, але значна частина від них, котрі тут навчалися, були носії культурного і духовного життя українців на тих просторах, – кже Борис Гралюк.
Навесні 1908 року у Хорватію в місто Ліпік на лікування приїжджав Іван Франко. Стараннями громади у цьому місті встановили погруддя Каменяру. Автор проекту та самого пам'ятника – український скульптор Костянтин Добрянський.
– Найбільше зусиль доклали Роман Лубківський, а окремо колишній посол України в Республіці Хорватія Маркіян Лубківський, який вклав велику енергію, щоби здійснити і поставити цей пам'ятник в 2010 році у місті Ліпік, – розказав депутат міської ради Загреба від української національної меншини Віктор Филима.
Українці, які ще на початку ХХ століття приїхали у Хорватію, залишили свій слід в історії цієї країни. Вони збиралися у громади, будували церкви і вели активне громадське життя. Українська громада у Хорватії до цих пір і через сто років залишається активною. У найближчих планах – зведення пам'ятника Тарасу Шевченку до двохсотої річниці з дня його народження.
