32-річний тернополянин, не маючи досвіду служби у армії, ще в червні добровольцем пішов у батальйон спеціального призначення “Айдар”. Завдяки хорошій службі на захисті України, за короткий термін став командиром другої роти. 5 вересня, повертаючись із бойового завдання, його підрозділ потрапив під обстріл російських бойовиків. Для Андрія Юркевича цей бій став останнім.
– Таких людей-патріотів дуже мало. Коли Андрія не стало, то для мене це був як грім серед ясного неба. Як? Пішла дитина добровільно захищати дитину і не повернулася. Як могло статися так, що ми в своїй країні терпимо наругу, що гинуть сини, герої, діти, – пригадує класний керівник Андрія Юркевича Наталія Міщенко.
Андрій Юркевич був світлою, сонячною, доброю людино. У нього було гарне почуттям гумору і вмів радіти життю. Час йде, а біль втрати не меншає, каже дружина Андрія Юркевича. Їй досі здається, що чоловік поряд. Христина розповідає, життєві погляди Андрія змінила революція.
– Революція Гідності дуже змінила його. Змінила ставлення до себе, до суспільства, змінила повністю людину. Людина пожертвувала усіма своїми благами, як матеріальними, так і нематеріальними заради миру, нашого спокою, захисту наших кордонів. Він пожертвував усім і пішов на схід захищати нас.
На прикладі героя Андрія Юркевича, його любові до ріжної землі, у 13 школі Тернополя навчають дітей. До дня народження воїна, 18 квітня йому мало б виповнитись 33 роки, у школі відкрили куток пам’яті.
– Це новітній герой. І я вважаю, і педагогічний колектив, що на таких людях і потрібно формувати наше патріотичне виховання. Андрій був людина самодостатня, забезпечена, у нього були забезпечені усі соціальні потреби, але був обов’язок перед Батьківщиною, захистити свою сім’ю, свою державу, – каже директор ТНВК школа-ліцей №13 у Тернополі Руслан Вавричук.
