Цього року йому виповнюється п’ятдесят. У рідній Козові Петра Григоровича знають як доброго господаря, який працює з ранку до смеркання. Праця – його ліки. Колись з ним трапилось непоправне. Старенька мати Петра події того дня не забуде ніколи.
-То було якраз на Михайла, свято і ми кажемо, а Петро де? Ти сумку приніс. Петро в лікарні, бо то аварія стала.
На виробництві Петру Григоровичу відірвало пальці однієї руки. Це був дев’яносто третій рік. Тоді йому було 24.
-Пішов на сезонну роботу. Так як колись на сезону роботу пішов. Це було 21 листопада 1993-го року. Працював на станції підйому буряка. Там механізми були і так далі. Потрібно було почистити. Тоді були трішки більші морози, як зараз і там замерзало те все, треба було почистити. Зупинив механізми. Поліз чистити. Чомусь цей механізм почав працювати захватило руку, обрізало руку.
Пан Петро розповідає: у той час найкращими ліками і підробітком був ремонт авто, а одного разу чоловік навіть реконструював яхту. Згодом подався на роботу у Грецію, і там працював сумлінно, ледь не став головним майстром. Переконаний: він, як усі. Мужньо пройшов труднощі, довівши травма – не вирок.
