В традиційній польській історіографії Волинська трагедія трактується як етнічна чистка винятково польського населення; в українській — як «дія у відповідь» на звірства поляків щодо українських цивільних. У дослідників немає спільної позиції в кількості жертв серед поляків і українців. Визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу просять 148 народних депутатів України (комуністи і регіонали). В Україні таку заяву сприймають неоднозначно.
Не політизувати тему Українсько-польської трагедії напередодні 70-ї річниці, з таким закликом нині організували та провели круглий стіл тернопільські політологи, депутати, історики та громадські діячі. Липневі події 1943 року, йшлось під час засідання, варто пам'ятати, однак не заради взаємного звинувачення, а задля добросусідського майбутнього.
Олександр Петровський, історик: "Події, про які ми нині змушені говорити належать до одних з найганебніших подій Другої світової війни, коли крім вояків гинули ще мирні люди. І треба наголосити, що події які відбулись влітку на Волині 1943 року стали результатом багатьох чинників, переважно політичного характеру, сьогодні вже говорили, що коріння вибуху емоцій треба шукати в глибині історії".
Події 70-річної давнини знову стали підставою для гострих заяв як польської, так і української сторін. Зокрема, сто сорок вісім народних депутатів звернулися до Сейму Польщі з проханням визнати Волинську трагедію геноцидом польського народу. Це звернення засудили чимало українців.
Степан Барна, політолог, депутат Тернопільської обласної ради: "Коли ставиться сьогодні питання внутрішньої ситуації в Україні, вона не є простою, в силу різних обставин, ідеологічних, політичних , але коли депутати українського Парламенту, українці, які їдять український хліб протиставляють одних українців, які є поляками, іншим котрі живуть тут, тому іншими словами як ксенофобією я цього назвати не можу".
Юрій Юрик, політолог, кандидат історичних наук: "Українське суспільство, політичне середовище розділилось, деякі політики виступили, щодо то що був геноцид з позиції українців до поляків, і все це відбувається на фоні наближення України до Європейської Асоціації, і на мою думку які висновки треба зробити з цього уроки: коли буде більше спілкування між політиками – українськими та польськими, істориками, тоді ми будемо більше наближені до істини в історичному сенсі і будемо більше просунуті до Європи в політичному сенсі".
Учасники круглого столу зійшлся на думці, що подібні зустрічі ширше розкривають складні моменти співжиття двох народів і кожна така дискусія, що грунтується на аргументах, логіці, наближає її учасників до істини.
Петро Фріз, голова польського національно-культурного товариства на Тернопільщині: "Єдине було б таке побажання, прохання – об"єднати два народи, два сусіди, які були з давніх давен сусідами, як брати і в цій родині була така трагедія. Знаєте, що якби два народи об"єднались, яка би то була потужна сила, але хтось того не хоче, напевно, хтось тим користається".
14 липня у українських храмах відбудуться поминальні богослужіння за упокій душ поляків і українців, невинно вбитих під час Волинської трагедії. Того ж дня запланований і візит президента Польщі Броніслава Коморовського до Луцька.
