На могилу побратима Андрія Капчура приїхало близько десятка бійців в село Забойки Тернопільської області. Розповідають, хлопець загинув 25 січня 2015 року, під час бою в Дебальцевому на опорному пункті «Валера». Побратими розповідають, зранку їх почали обстрілювати танки російських найманців. Озброєні одним танком та БМП, наші захисники відбити цей наступ. Із сорока осіб загинуло семеро, двоє із них з Тернопільщини.
– Був бій, наступ танкової роти. Сєпарський танк виїхав на позицію. Його знешкодили, але в ньому почав рватися боєкомплект. Під час цього відлетіла башня від танка і його, потім ще одного нашого побратима, він получається старший стрілок був, теж на цій машині, з цього екіпажа, з сепара танка, їх всіх похоронило під башнею, – розповідає побратим Андрія Капчура Дмитро Терук.
25 січня на висоті 307,9 метрів над рівнем моря під Санжарівкою взвод піхотинців п’ятнадцятого гірсько-піхотного батальйону 128 гірсько-піхотної бригади, озброєні одним танком та БМП, відбили атаку російських найманців зі складу механізованого батальйону “Август”. Кулеметник Сергій та помічник гранатометника Микола розповідають, атаки не очікували, 25 січня – їх другий день народження.
– Встали, поснідали. Серьожка пішов на пост, я прийшов його поміняти, щоб він хоч чаю випив. Відразу, він тільки у бліндаж, а мене градом.
– Які були ваші дії?
– При обстрілі які дії? Голову поглибше – та й лежиш. Ніяких дій, спостерігали, поки не пішли танки. А коли танки пішли? Стріляли. Які дії, як на тебе йде сорок тонн заліза, з чого по тобі товче, – пригадують кулеметник та помічник гранатометника 128 бригади Сергій Кукурудза та Микола Андрущенко.
Борис Лисий каже, страшно стало тоді, коли противники знешкодили наш танк і проти їхніх чотирьох піхотинці залишились з гранатометами.
– Нас зранку почали обстрілювати градами, мінометами рівняти, така підготовка. Десь година тиші. Потім виїхало п’ять танків і БТР вони пройшлися перед нами. Від Санжаровки далеко, десь кілометрів два з копійками, перейшли на лівий фланг, розвернулися в лінію чи в бойовий пор’ядок і пішли. На підході стріляли, перестрілювалися з нашим танком, поки його не підбили. Наші танкісти одного їхнього спалити не спалили, но пошкодили добре, а четверо полізли на нас. Попалили нам все, що змогли, з важкої техніки, – розказує гранатометник 128 бригади Борис Лисий.
Це була ключова для контролю над трасою Дебальцеве-Троїцьке висота, захоплення якої дозволило б російським найманцям того ж дня взяти під контроль дороги в Дебальцеве і оточити наші війська. Опорний пункт “Валера” захищали прості хлопці, мобілізовані в серпні 2014. Після цього бою російська пропаганда назвала їх “професійними польськими найманцями”, стверджують військові.
