Сьогодні на Кременеччині прощалися з військовим журналістом Дмитром Лабуткіним, який загинув в лютневих боях у Дебальцево. Тіло героя впізнали у Дніпропетровському морзі лише через місяць. Сьогодні Дмитра поховали у його рідному селі Білокриниця. Співчуваємо рідним і близьким, слава Героєві.
Професію військового журналіста уродженець села Білокриниця Кременецького району Дмитро Лабуткін здобув у Львівській академії сухопутних військ України. З 2009 року служив у Севастополі працюючи в телерадіокомпанії Міністерства оборони України “Бриз”, де згодом очолив редакцію телебачення. Був справжнім морським офіцером.
– Брав участь в багатьох морських походах, міжнародних навчаннях, він справжній військовий моряк, офіцер, який знав військову справу, морську справу, багато робив цікавих матеріалів, фільмів, сюжетів власне про морську службу. Це велика втрата як для нас, так і для військовоморських сил. Людина вміла грамотно подати інформацію, якісно, грамотно, швидко і з цікавинкою, – пригадує заступник головного редактора телерадіокомпанії Міністерства оборони України “Бриз” Аліна Деак.
Коли Росія анексувала Крим, у Дмитра Лабуткіна питання залишитись у Севастополі чи залишатись вірним присязі українському народові не виникало, кажуть його друзі, і він з дружиною й п’ятилітньою донькою виїхав до Одеси, де продовжив службу. У січні поїхав на передову у зону АТО. В секторі “С” Дмитро Лабуткін був заступником керівника зі зв’язків з громадськістю та ЗМІ. В середині лютого загинув у Дебальцевому виконуючи свій професійний обов’язок.
– Він виходив. Це був день виходу. Він міг би нічого не знімати, я ж кажу. В нього був наказ на вибуття до місць постійної дислокації, до Одеси. Він їхав додому, але їдучи додому він залишався журналістом у всьому. Коли він виїздив на бронетранспортері з Дебальцевого, власне кажучи, він міг би не знімати нічого, не сидіти на броні, не ризикувати своїм життям, а бути в середині бронетранспортера, це більш безпечно, – розповів головний редактор телерадіокомпанії Міністерства оборони України “Бриз” Іван Чміль.
Дмитра Лабуткіна шукали впродовж місяця. Врешті його впізнали у Дніпропетровському морзі.
– Сподівання були до самого останнього. Всі чекали, всі сподівались, що він живий, що все з ним добре, чекали його рідні і близькі, чекали ми його друзі. Всі його чекали, вся Україна його чекала, – каже друг, одногрупник Дмитра Лабуткіна, редактор відділу соцполітики видавництва “Флот України” Віталій Панчишин.
Поховали Дмитра Лабуткіна у його рідному селі Білокриниця.
– Місцевих багато хто його знає. Знають його сім’ю, хороша сім’я. Ну, він там одружився, мало приїжджав, бо напевне що була своя робота, свої справи, – говорить Тетяна Шуліга, яка вчилась з Дмитром Лабутіним у школі.
29-річний Дмитро Лабуткін став першою втратою серед військових журналістів. Залишив молоду дружину й п’ятирічну доньку. Співчуваємо рідним і близьким, слава Героєві.
